Хто бачив колись щось подібне: свіча не бажала горіти! Свічки у шафі обурювались. Свіча відмовляється горіти! Це ж просто нечувано.До Різдва залишалося кілька днів, тож усі свічки перебували у стані радісного збудження: невдовзі вони стануть справжніми королевами свят - завдяки своєму світлу, своїм пахощам, своїй красі, що їх передаватимуть усім навколо.
Лише одна молода золотаво-червона свіча вперто повторювала:
-Ні, ні і ще раз ні! Я не хочу горіти, не хочу спалюватися. Запалені, ми танемо дуже скоро. Я волію лишитись такою, як нині: стрункою, вишуканою, гарною, та передовсім - цілою і неушкодженою!
-Не запалати - це наче померти, не живши, -промовила височенна свіча, що вже бачила на своїм віку два Божих Різдва. - Як ми всі, ти складаєшся з воску й ґнота. Коли паласш - стаєш собою, собою справжньою, а отже, щасливою!
-О ні, красно дякую, - відповідала бунтівна свіча. - Визнаю, що темрява, холоднеча і самота є страшними, моторошними, а втім, це краще від муки, спричиненої палючим вогнем.
-Життя не вичерпується словами, годі порозумітися тільки з допомогою слів, треба втрутитись у життя, у самісіньку гущу, - переконувала висока свіча. - Лише той, хто втручається в життя по-справжньому, всією своєю істотою, - лише той спроможний змінити світ, а також самого себе. Якщо ти дозволиш, аби самота, морок і холоднеча поширювалися, - вони опанують світ.
- Хочеш сказати, що наше призначення - долати холод, морок і самотність?
- Так, - ствердила висока свіча. - Ми танемо, втрачаємо елегантність і колір, однак ми вельми корисні и шановані. Бо є воїнами світла!
- Зате марніємо, втрачаючи форму і барви.
- Твоя правда. Але тільки в такий спосіб можемо розсіяти пітьму ночі, розтопити кригу буття.
Кінець кінцем, золотаво-червона свіча, подібно до решти свічок, дозволила себе запалити. Світила вночі самовіддано, з усієї сили, від усього серця, перетворюючи на світло свою красу, мовби прагнула самотужки перемогти весь холод, весь морок світу. Віск та гніт неухильно згоряли, однак сяйво свічі довго ясніло в очах і серцях людей.
Господи, перетвори мене на свічу:
Хай згорю, зате обдарую світлом інших.
БРУНО ФЕРРЕРО
