Є люди, які не знають, наскільки важливо те, що вони існують.
Є люди, які не знають, як багато для інших важить сама їхня поява у чийомусь житті.
Є люди, які не знають, скільки радості дарує іншим їхня усмішка.
Є люди, які не знають, яким добрим для інших є їхня близькість.
Є люди, які не знають, на скільки біднішими інші почувались без них.
Є люди, які, не знають, що вони – дарунок небес.
Але могли б знати, якби ми їм про це розповіли. 

Просив Тебе, Боже, щоб дав сили реалізувати мою мету.
Ти ж зробив мене слабким, щоб навчився слухати в покорі.
Просив у Тебе здоров'я, щоб міг учинити великі справи.
Ти зробив мене хворим, щоб міг робити добрі справи.
Просив Тебе про багатство, щоб бути щасливим, - дав убогість, щоб став мудрим.
Просив про владу, щоб люди прийняли мене, -
Зробив мене немічним, щоб мав потребу в Богові.
Просив за речі, щоб тішитись життям, -
Дав мені життя, щоб втішався речами.
Не отримав нічого з того, про що просив, але отримав те, чого сподівався.
Не зважаючи на те, що жодне з моїх прохань не було виконане,
Моя найглибша молитва була почута
Тепер відчуваю себе ще більше блаженним!

- Навіщо щодня йдеш до лісу?
- Щоб молитися.
- Але хіба Бог не всюди?
- Звичайно, Бог усюди!
- І Бог той самий у кожному місці?
- Так. Бог у кожному місці той самий.
- То чому ж на молитву свою ти вирушаєш до лісу?
- Бо в лісі я не той самий.

Якось одна дівчинка подала своїй учительці листочок із своїм особистим "рецептом для життя". Написала: "Потрібно чотири обійми на день, щоб прожити. Потрібно вісім обіймів на день, щоб якось іти вперед. Потрібно дванадцять обіймів на день, щоб рости".

В Євангелiї сказано, що "через вiсiм днiв ученики Його знову були в домi, й Фома з ними. Прийшов Iсус, коли дверi були замкненi, став посеред них i сказав: мир вам! Потiм говорить Фомi: дай палець твiй сюди i подивися на руки Мої; подай руку твою i вклади в ребра Мої, i не будь невiрним, але вiрним" (Iн.20, 26-27).
Коли ж Марiя Магдалина хотiла доторкнутися до Христа, Господь сказав їй: "Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зiйшов до Отця Мого" (Iн. 20, 17).
Фомi дозволяється сприймати на дотик ребра i рани вiд цвяхiв, а Марiї - нi. Чому так? Вiдповiдаючи на це запитання, святий Кирил Олександрiйський говорить: "Марiї не дозволено доторкатися, як ще не освяченiй благодаттю Духа, тому що до Вознесiння Господа на небо Дух Святий ще не сходив на всiх. А Фомi дозволялося через те, що вiн з iншими апостолами одержав Духа. Бо хоча вiн був вiдсутнiй, але й на нього простягалася щедрiсть Даючого".

У той час, коли тiло Iсуса Христа спочивало у гробi, Своєю душею Вiн сходив до пекла - як Бог i Переможець смертi. З пекла Христос звiльнив усiх, хто мучився там у чеканнi Спасителя. У пеклi були ув'язненi всi, хто помер, - вiд першої людини, Адама, до останньої перед зiшестям туди Спасителя. Врата раю були зачиненi для всiх, поки не здiйснилося спокутування людського роду, поки Спаситель не постраждав, не помер на хрестi й не воскрес з мертвих.

Полюбив бідний студент багату дівчину. Одного разу вона запросила його на свій День народження.
На ювілей єдиної доньки батьки запросили багато гостей, людей достойних, із відомих родин. Приходять вони завжди із дорогими подарунками, змагаються один з одним: хто із них більше вразить іменинницю. А що може подарувати бідний студент, крім свого люблячого серця?

Сьогоднi свято Благовiщення. Церква Христова святкує виявлення надвiчної Божої таїни i початок нашого спасiння. В чому ж полягає ця Божа таїна?
У надвiчнiй радi Святої Тройцi, коли ще не був створений всесвiт, Бог поклав Сину Божому спасти людей вiд грiха i смертi.
Благовiщення було виявленням цiєї таїни. Сутнiсть таїни полягає в тiм, що Син Божий стає Сином Дiви. I ця подiя - початок нашого спасiння.

Щорічно мільйони людей стають свідками Дива. У Велику Суботу, напередодні Воскресіння Христова за молитвами православного Патріарха на Гроб Господень сходить Благодатний Вогонь.

«Цього року 1 квітня випадає на Страсний Тиждень – у Великий четвер. Християни не повинні брати участь в жодних розважальних заходах з цього приводу. Тому що це є час страждань Господніх, і , безперечно, що будь-які веселощі зовсім не поєднуються із спогадами про страждання Христа».