Святитель Амфілохій, єпископ Іконійський, народився в Кесарії Каппадокійській, в місті, яке дало світу найбільших батьків і вчителів Православної Церкви. Двоюрідний брат святого Григорія Богослова, близький друг святого Василія Великого, їх учень, послідовник і однодумець, святий Амфілохій багато потрудився на Христовій ниві. До того, як Господь покликав його до святительського служіння, він близько сорока років жив у пустелі, був суворим аскетом. У 372 році помер іконійський єпископ. Ангели Господні тричі були в видіннях святому Амфілохію, закликаючи його піти в Іконію на святительський подвиг. Істинність цих бачень була підтверджена тим, що Ангел, який з'явився в третій раз, разом зі святим заспівав ангельську пісню: "Свят, свят, свят Господь Саваоф". Небесний посланець повів святого в найближчий храм, де собор Ангелів висвятив Амфілохія в єпископи.
Пам'ять - 6 грудня (нов. ст.)

Народився у м. Ірінополі, у Десятимісті (по-грецьки Декаполя) в благочестивій християнській сім'ї. Ще в юні роки він добре вивчив слово Боже і довірив свій розум Богові. Пішовши в монастир, він, з благословення настоятеля, оселився у відокремленій печері в глибокій прямовисній щілині. Тут преподобний Григорій зазнавав велике занепокоєння від демонів, які всіляко озлобляли і спокушали його, намагаючись прогнати з цієї оселі. Але він мав велику відвагу до Господа і, згідно імені своєму, був несплячим, так що ворог і уві сні не міг діяти на його уяву і помисли.
Пам'ять - 3 грудня(нов. ст.)

Другою заповіддю Господь Бог забороняє ідолопоклонство, тобто забороняє робити собі для шанування кумирів або ідолів, або шанувати подобу чи зображення того, що ми бачимо на небі (Сонця, Місяця, зірок), і що знаходиться на землі (рослин, тварин, людей), або знаходиться у водах (риб). Господь забороняє поклонятися і служити цим кумирам, замість істинного Бога, як це роблять язичники.

Першою заповіддю Господь Бог указує людині на Самого Себе і спонукає нас шанувати Його – єдиного істинного Бога. Крім Нього, нікому не повинні ми віддавати Божої пошани.
Ім'я "Господь" – від слова "владарювати"; ім'я "Бог" – від слова "багатий у милості", благий. Як всемогутній Бог повеліває; як милосердний Він відкриває Самого Себе і Свою святу волю.
Для того, щоб шанувати Господа Бога, ми повинні пізнавати Його, тобто учитися богопізнання.
Богопізнання є найважливіше з усіх пізнань. Воно являє собою перший і найважливіший наш обов'язок. Усі наукові людські знання, якщо вони не осяяні світлом богопізнання, втрачають своє істинне значення, свій сенс і свою мету. Замість добра такі знання приносять у життя багато зла.

Кондак 1
Обрану та увінчану діву-мученицю, невісту Христову Катерину похвальними піснями оспіваймо як преславну переможницю мучителя і премудру філософів наставницю. Ти ж, великомученице Катерино, маючи сміливість перед Господом, милостиво схилися до благопотрібних прохань тих, хто взиває до тебе:
Радуйся, Катерино, невісто Христова премудра.
Ікос 1
Рівну ангелам чистоту маючи, ти, свята діво Катерино, з ангелами Божественного осяяння сподобилася. Разом із ними Трисвяту пісню співаючи, почуй нас, що співаємо тобі на землі це:
Радуйся, чесна оселе святині; радуйся, чудесне знамення Промислу Божого, що на тобі збувся.

Свята великомучениця Катерина була дочкою правителя Александрії Єгипетської Конста під час правління імператора Максиміна (305 - 313). Живучи в столиці - центрі еллінської ученості, Катерина, яка була рідкісної красою і розуму, отримала чудову освіту, вивчивши твори кращих античних філософів і вчених. Юнаки з найіменитіших родин імперії хотіли руки прекрасної Катерини, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згідна вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі та мудрості.
Пам'ять - 7 грудня за новим стилем.

Справжнє, добре християнське життя може бути тільки у того, хто має у собі віру Христову і намагається жити за цією вірою, тобто добрими ділами виконувати волю Божу. Добрі діла є виявленням нашої любові, а любов є основою всього християнського життя. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває у Богові, і Бог у ньому (Див.: 1 Ін 4, 16). "Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне" (Ін 3, 16). Так Бог на ділі виявив Свою любов до людей.

12. (Чекаю) І життя будучого віку. Амінь.

Істина всезагального воскресіння мертвих ясно і чітко розкрита у Святому Писанні. Вона виходить також з основних сил нашого безсмертного духу та з понять про Бога вічного, всемогутнього і всеправедного.

Після страшної бурі на морі вцілілий бідолаха, учепившись за рештки свого човна, добрався до маленького безлюдного острівка. Острівець той майже суцільно вкривали непривітні гострі скелі. Бідака став гаряче благати Бога, аби його порятував. Кожного дня він вдивлявся, чи десь-там, з-за горизонту, не з'явиться допомога, проте ніхто з нею не поспішав.
Коли минуло так кілька днів, він почав потроху облаштовуватися. Доклавши чимало зусиль, виготовив знаряддя для обробітку землі, а також для полювання. У поті чола він розклав вогнище, збудував курінь і сховок на випадок бурі.

Є свята, сила яких полягає в події, що згадується; важливим, визначальним в них, вирішальним для долі людської є те, що відбулося; таким є свято Різдва Христового або свято Воскресіння; вирішальне значення має те, що дійсно в той день Бог став людиною і народився на землі , що саме в той день воскрес Господь, який помер хресною смертю заради нашого спасіння. І є свята, так само як і ікони, які розповідають нам про якусь внутрішню подію, навіть якщо їх історичні обставини не чітко ясні. Таким є свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Щоб історично в стародавньому Єрусалимі справді сталася та подія, яка описується в богослужбовій пісні, – навряд чи можливо, але вона повідомляє нам щось значніше, важливіше про Божу Матір, аніж фізична Її вступ у Святеє Святих, який був заборонений і для Первосвященика.