
Святий апостол Фома був родом з галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і послідував за Ним. Апостол Фома входить до числа 12 святих апостолів, 12 учнів Спасителя.
За свідченням Священного Писання, святий апостол не повірив розповідям інших учнів про Воскресіння Ісуса Христа: "Доки не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу перста мого у рани, і вкладу руку мою в ребра Його, не повірю" (Ін. 20, 25). На восьмий день після Воскресіння Господь з'явився апостолові Фомі і показав Свої рани. "Господь мій і Бог мій!" - вигукнув святий апостол (Ін. 20, 28). "Фома, що був колись слабший за інших апостолів у вірі, - говорить святитель Іоан Золотоустий, - зробився по благодаті Божої мужніше, ревніше і невтомніше всіх їх, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не побоявшись сповіщати Слово Боже народам диким". По Церковному Переданню, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол засвідчив мученицькою смертю. За звернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був поміщений в темницю, зазнав тортури, і, нарешті, пронизаний п'ятьма списами, відійшов до Господа. Частини мощів святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині і на Афоні. З ім'ям апостола Фоми пов'язана Аравійська (або Арапетська) ікона Божої Матері (6 вересня).
Українською перекладено за матеріалами сайту Завіт
Джерело: hram.lviv.ua