Одного разу святий Макарій Єгипетський, проходячи пустелею, побачив людський череп і спитав його про загробний стан померлих. Преподобний звичайно часто молився про померлих і тому хотів знати дію молитов. "Невже ви ніколи не маєте розради?" - спитав преподобний. "Ні, - відповідав сухий череп, - коли ти молишся за мертвих, то ми відчуваємо деяку розраду". Це говорив святому язичеський жрець, як свідчив череп. Ця розмова переконує нас в істині й дійсності молитов заупокійних.Щоб вірити і втішити Свого вірного раба в важливості молитов за померлих, всесильний Господь звелів черепу засвідчити цю істину. Якщо, за молитвами угодника Божого, й померлі язичники одержують розраду, то як же сумніватися в користі молитов за померлих у вірі й надії християн, що творяться живими? (Житіє преподобного Макарія Єгипетського, 19 січня).
