У давні часи, ще коли всі ходили босі, був собі великий індіянський вождь, який мав дуже чутливі стопи і черстве серце. Він страшенно страждав, коли йому доводилося ходити по гострих каміннях, якими була вкрита земля, що належала його племені.
І після довгих роздумів вождь прийняв важливе рішення: він наказав своїм воїнам убити всіх бізонів і їх м'якою шкірою вистелити терени володінь племені.
Позаяк вождь не міг змінити своїх ніг, то бажав змінити поверхню, по якій вони ступали, коштом винищення усіх бізонів.
Рішення це вразило увесь люд. Делегація воїнів подалася до білого чаклуна, щоб спитати у нього поради. Чаклун повідав: "Порадьте вождеві, нехай виріже два шматки шкіри й обгорне ними свої стопи. Хай куди тоді піде — болю вже не відчуватиме".
Так з'явилося взуття.
І після довгих роздумів вождь прийняв важливе рішення: він наказав своїм воїнам убити всіх бізонів і їх м'якою шкірою вистелити терени володінь племені.
Позаяк вождь не міг змінити своїх ніг, то бажав змінити поверхню, по якій вони ступали, коштом винищення усіх бізонів.
Рішення це вразило увесь люд. Делегація воїнів подалася до білого чаклуна, щоб спитати у нього поради. Чаклун повідав: "Порадьте вождеві, нехай виріже два шматки шкіри й обгорне ними свої стопи. Хай куди тоді піде — болю вже не відчуватиме".
Так з'явилося взуття.