У своєму Божественному Одкровенні святий апостол і євангеліст Іоан Богослов бачив Великого Бога, Який сидів на престолі високому і піднесеному і тримав у Своїй правиці книгу, воістину дивну. Була вона списана, як зсередини, так і зовні, й запечатана сімома печатями; і говорить св. Іоан, що ніхто не міг ні на небесах, ні на землі, ані під землею розгорнути книгу, ані дивитися в неї (Одкр. 5, 3). Розгорнути її й зняти печаті на ній міг тільки Лев від коліна Юдиного, з кореня Давидового, Єдинородний Син і Слово, Яке стало плотю. Ця книга своїм змістом мала одне єдине твердження про Різдво Ісуса Христа, яке ми сьогодні радісно святкуємо, прославляючи його у богослужбових піснеспівах та колядках.

Кожного року ми святкуємо найвеличнішу подію всіх часів. Сталося найбільше чудо, на яке тисячоліттями чекали старозавітні праведники, про яке провіщали пророки. Звершилося чудо!
Що це за чудо? Бог явився людям у плоті. Бог став людиною. Це чудо – більше за зцілення сліпонародженого, розслабленого; дивовижніше за вигнання бісів, ходження по воді, як по суші, насичення п’ятьма хлібами п’яти тисяч людей, втихомирення моря, величніше за воскрешення уже впродовж чотирьох днів померлого Лазаря, сина Наїнської вдови і дочки Іаїра.

Християнська Церква щороку святкує велику подію Різдва Христового 25 грудня (ст. ст.) (7 січня за ноим стилем). Для того, щоб гідно відзначити його, віруючі готуються до нього сорокаденним постом, з 15 листопада по 24 грудня, відомим під назвою Різдвяного (або Пилипівки). Напередодні, в день навечір'я свята, буває особливий суворий піст. У цей день, згідно з Уставом церковним, належить вживати у їжу кутю, тобто пшеницю з медом.
Святкування - 7 січня.

Святий Григорій чудотворець, єпископ Неокесарійський. У цей великий день ми бачимо великі знамення: царі, знявши корони, поклоняються з віншуваннями Царю, Який з неба зійшов і, Який від праведних царів (за плотю) походить і зробився немовлям, Який найвеличніші тайни знає і в материнських обіймах зігрівається.