Просимо молитов за болящих рабів Божих:
Романа, Олени, Галини та Романа.

Ми називаємо в цій молитві Духа Святого Царем Небесним,тому що Він як істинний Бог рівний Богу Отцю і Богу Сину, невидимо царює над нами, володіє нами і всім світом. Називаємо Його Утішителем,тому що Він утішає нас у наших скорботах і бідах, як Він утішив і апостолів на десятий день після вознесіння Ісуса Христа на небо.

Ми називаємо Його Ісусом, тобто Спасителем, тому що Він спас нас від гріхів і вічної смерті. Для цього Він,будучи Сином Божим, вселився в пренепорочну Діву Марію і,при зішесті Святого Духа, втілився і став людиною від Неї, тобто прийняв тіло і душу людські – народився від Пресвятої Діви Марії, зробився такою самою людиною, як і ми, та тільки, на відміну від людей, був безгрішним – став Боголюдиною. І замість того, щоб нам страждати й мучитися за наші гріхи, Він, з любові до нас, грішних, постраждав за нас,помер на хресті і на третій день воскрес – переміг гріх і смерть і дав нам життя вічне.

У минулому житті я була юристом. Впевненим, задоволеним. Невимушено сиділа в затишному кабінеті. Показово відповідала на телефонні дзвінки. Доленосно скрипіла подарунковим «Паркер». Виливала фальшиві посмішки. Перетворювала чужі життя в папери. Акуратно складала їх в папки. Чиїсь біди і нещастя приносили мені дохід і успіх. Життя здавалося грунтовне, як єгипетська піраміда. На її вершині сидів «гірський орел» - розпухле почуття власної гідності.

Гріх – це порушення християнського морального закону, непослух віруючого Слову Божому. Тому святий апостол і євангеліст Іоан Богослов і дає таке визначення гріха: “Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня” (1 Ін. 3, 4). А святий апостол Павло дає таке пояснення: “Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не знав гріха інакше, як через закон. Бо я не знав би жадання, якби закон не говорив: “Не пожадай”. Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий. Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер.” (Рим. 7 ,7-9).

11 жовтня 2009 року в день Собору преподобних отців Києво-Печерських, що в ближніх (Антонієвих) печерах спочивають, з благословення Митрополита Львівського і Сокальського АНДРІЯ (Горака) секретар Львівсько-Сокальської єпархії єпархіальний благочинний митр. прот. Володимир Бачинський очолив урочисте богослужіння у Свято-Троїцькому храмі с.Малі Грибовичі (х.Колонія) Жовківського благочиння Львівської обл.

У гріхах людина втрачає благодать Святого Духа. Грішна душа хворіє і перебуває у смерті. Людина втрачає бажання і можливість спілкуватися з Богом і служити Йому – виконувати Його волю. Покаяння – це друге хрещення, переродження й оновлення душі. Мета покаяння полягає в оздоровленні і воскресінні душі для встановлення порушеного спілкування з Богом і служіння Йому.
Підготовка до таїнства Покаяння має такі взаємопов’язані сторони: пізнання своїх гріхів, жаль щодо них, відкидання гріхів, рішучість більше не перебувати в них, заміна їх протилежними чеснотами.

Кожен, хто вірує, повинен бути світильником для світу і сіллю. А якщо ти самому собі не світиш, не запобігаєш власній гнилості, то з чого нам знати, що ти є християнин? Чи по тому, що ти занурювався в священні води? Але це може привести тебе до кари. Велич почесті для тих, хто не бажає жити, відповідно до цієї почесті збільшує кару. Що таке гнів? Навіть лев і єхидна не можуть терзати нутрощів з такою жорстокістю, як гнів невпинно терзає залізними кігтями. Він не тільки шкодить тілу, але розладнює саме здоров’я душі, поїдаючи, мучачи, роздроблюючи всю її силу і роблячи її ні на що не здатною.

У цій молитві ми у Бога нічого не просимо,а тільки славимо Його. Її можна сказати коротко: Слава Богу.

“Покаяння – це таїнство, в якому християнин, що відверто визнає свої гріхи перед Богом і виявляє тверду волю покаятися, отримує відпущення гріхів видимо від священика, а невидимо – від Самого Господа нашого Ісуса Христа” - Православний катехизис.