Про "любов" у розумінні більшості сучасної молоді... Всі сидять і чекають, доки буде щось таке, ЩОСЬ ТАКЕ... Ідеальний принц на білому мерседесі...
І всі весь час питають мене про любов(бо, бач, в мене все "добре склалося").. Я вже не знаю, як пояснювати, що взаємовідносини з іншою людиною треба творити, треба працювати над собою... Чому я підійшла б на роль дружини кожному, з ким спілкувалася, а безліч людей все шукають свій ідеал?
І, добре б, коли б просто шукали... А відбувається все це у блуді... Не знаю... Вибачте, в чому кого образила, поправте, в чому помиляюсь. Підкажіть, як пояснити... А на цю тему - віршик.
Ілларія
AXIOS форум - місце доброго спілкування
І всі весь час питають мене про любов(бо, бач, в мене все "добре склалося").. Я вже не знаю, як пояснювати, що взаємовідносини з іншою людиною треба творити, треба працювати над собою... Чому я підійшла б на роль дружини кожному, з ким спілкувалася, а безліч людей все шукають свій ідеал?
І, добре б, коли б просто шукали... А відбувається все це у блуді... Не знаю... Вибачте, в чому кого образила, поправте, в чому помиляюсь. Підкажіть, як пояснити... А на цю тему - віршик.
Завжди так легко написати
Декілька рядків легких
Про юнацьке нестримне кохання
Про яскравість таких почуттів.
Та й просто люблять розмовляти
Про закоханість, про пристрасний порив,
І покладати сподівання,
що буде ще кохання в їх житті.
Але, здебільшого, слова ці не серйозні:
Де вигадка, де домисел, де переказ легенд,
А, інколи, і зовсім радикальні форми:
"Дєвчьонки! Ну о чьом ви? Любві вєдь вовсє нєт!"
Закоханість любов'ю звикли називати,
І звичку у її ж одежу одягли.
Любов - уже не крила, а в позолоті грати...
Не дивно, що вже й віру втратили вони...
І, виросши на казках, вони її чекають,
Хоч, ІНКОЛИ, є спроби, щоб її знайти...
Але, скажіть мені, ну де ж її шукають?
У клубі, в інтернеті, та тільки не в собі!
Подруга тихенько звернеться вночі,
Розріже її шепіт задумливість мою:
"А я не знаю й досі навіщо він мені...
Віко, як дізнатися, що я його люблю?"
Думка їй моя байдужа, тож даремна...
А любов- мистецтво. ЇЇ творити треба.
Декілька рядків легких
Про юнацьке нестримне кохання
Про яскравість таких почуттів.
Та й просто люблять розмовляти
Про закоханість, про пристрасний порив,
І покладати сподівання,
що буде ще кохання в їх житті.
Але, здебільшого, слова ці не серйозні:
Де вигадка, де домисел, де переказ легенд,
А, інколи, і зовсім радикальні форми:
"Дєвчьонки! Ну о чьом ви? Любві вєдь вовсє нєт!"
Закоханість любов'ю звикли називати,
І звичку у її ж одежу одягли.
Любов - уже не крила, а в позолоті грати...
Не дивно, що вже й віру втратили вони...
І, виросши на казках, вони її чекають,
Хоч, ІНКОЛИ, є спроби, щоб її знайти...
Але, скажіть мені, ну де ж її шукають?
У клубі, в інтернеті, та тільки не в собі!
Подруга тихенько звернеться вночі,
Розріже її шепіт задумливість мою:
"А я не знаю й досі навіщо він мені...
Віко, як дізнатися, що я його люблю?"
Думка їй моя байдужа, тож даремна...
А любов- мистецтво. ЇЇ творити треба.
Ілларія
AXIOS форум - місце доброго спілкування
