Недiля 11-та пiсля П'ятдесятницi
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Господь Ісус Христос часто навчав народ притча-ми, тому що вони були найбільш зрозумілими для простих людей і справляли на них велике враження. Сьогодні ви чули важливу для нашого сучасного духовного життя притчу – притчу про жорстокого боржника (Мф. 18, 23-35). Один цар захотів розрахуватися зі своїми боржниками. Покликав одного з них, який був винен йому 10 тисяч талантів. Це дуже велика сума. Цар сказав боржникові: якщо той не поверне борг, то він продасть все його майно, навіть дружину і дітей. Не маючи можливості заплатити таку велику суму, боржник став благати царя, щоб він потерпів, кажучи, що скоро поверне гроші. Цар змилосердився і простив йому весь борг. Така незаслужена милість царя повинна була б зробити боржника вдячним і милостивим. Але злий боржник не став від цього добрішим.
Ідучи від свого благодійника, він зустрів приятеля, який був винен йому сто динаріїв, тобто в мільйон разів менше, ніж він сам був винен. Грубо, на вулиці, він хапає за горло свого приятеля і вимагає від нього негайно повернути ці 100 дінаріїв. Нещасний боржник став на колінах благати потерпіти борг ще деякий час. Але раб царя був невблаганний. Він посадив свого приятеля у в’язницю, доки той не поверне йому весь борг.
Все це бачили люди і передали царю, що вчинив його раб, якому він простив весь борг. Цар знову покликав свого раба і суворо сказав йому: “Увесь борг я простив тобі, чи не належало б і тобі простити своєму боржнику?” І посадив цар раба до в’язниці, доки він не поверне борг.
Господь Ісус Христос, закінчуючи притчу, сказав, що так і Отець Його Небесний не простить людям провин їхніх, якщо вони не будуть прощати провини ближнім.
Цією притчею Господь нагадує нам про нашу жорстокість до людей, про безмірне милосердя Боже і про те, що при своїй жорстокості ми все ж вимагаємо від Бога бути до нас милосердним.
Людина була винна царю дуже багато, але цар все простив їй. А приятель цієї людини заборгував досить малу суму, але не одержав прощення. Спастися, згідно з цією притчею, дуже легко: прости – і тобі буде прощено. Але нам часто не вистачає духовної сили, не вистачає волі простити винного. Господь прощає нам багато, а ми не можемо простити малого, і в той же час бажаємо, щоб Господь завжди прощав нас.
Часто ми осуджуємо своїх близьких людей, чи то в сім’ї, чи то по роботі, чи то у суспільному житті, і ніхто при цьому не звертає уваги на те, що іноді людина хоче робити добро, бути чесною, добрим сім’янином, але тиск застарілих звичок (пияцтво, грубість, похітливість, заздрість), життя у бездуховному оточенні, а також душевна неміч – все це перемагає добрі наміри людини, і вона продовжує чинити погане. Треба подивитися на цю людину зі співчуттям до її тяжкого душевного болю. Іноді треба побачити у цій людині образ Божий, ікону Божу, яку осквернив ворог роду людського – диявол, – і пожаліти людину, яка гине.
Слова: “Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?” (Мф. 18, 33) – повинні звучати у наших вухах, коли перед нами виникає питання: простити чи не простити. Зверніть увагу на одну деталь притчі: приятель царського боржника благав свого кредитора, але той залишився глухим до його благання. У притчі йдеться про боржників, що, заборгувавши, усвідомлюють свою провину і благають про допомогу. Але є і такі боржники Божі, такі грішники, які не тільки не просять про помилування, але і не визнають себе винними перед людьми і боржниками Божими. Такі підлягають суду Божому.
Господь Ісус Христос, що віддав Себе на хрест заради нашого спасіння, сказав: “Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших” (Мф. 6, 14-15). Ось чому, навчаючи учеників, як треба молитися Богу, між іншим Господь сказав: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”.
Ось, браття і сестри, умова і міра одержання нами від Бога прощення гріхів наших, яка заповідана Самим нашим Спасителем. Бо “якою мірою міряєте, такою відміряється й вам” (Мф. 7, 2).
“Коли образа розпалює твоє серце, згадай про Христа і Його рани; розсуди, чи те, що ти терпиш, більше за те, що перетерпів Владика; і тоді, як водою, погасиш свою скорботу”, – переконує нас св. Григорій Богослов. “Ти, як бідняк, прости своєму боржникові сто динаріїв, а Господь, безмірно багатий, простить тобі десять тисяч талантів, зо всіма на них процентами і з процентами на проценти”, – запевняє св. Яків Низибійський.
Отже, дорогі браття і сестри, будемо миритися зі своїми супротивниками, поки ми з ними на цій дорозі земного життя, щоб відновити мир з Богом. Будемо поблажливими одне до одного і прощатимемо взаємно, якщо хто на кого має гнів або образу, щоб і Бог у Христі простив нас (Кол. 3, 13). Не будемо мститися нашим кривдникам, щоб і Бог не мстився нам. Будемо випереджувати наших кривдників примиренням з ними, щоб і Господь випередив нас Своєю благодаттю, і забудемо зло, яке зробили нам лиходії, щоб і Господь забув наші гріхи. Зробимо ж те, що заповідав нам Христос Спаситель: “Прощайте, і проститься вам” (Лк. 6, 37), і Він виконає обіцяне.
Амінь!
Патріарх Філарет
