Через рік після явлення Бога Авраамові у вигляді трьох подорожніх справдилося провіщане Господом: в Авраама та Сарри народився син, якого вони назвали Ісааком. Авраамові було тоді сто років, а Саррі дев'яносто. Вони дуже любили свого єдиного сина.
Коли Ісаак виріс, Бог побажав піднести віру Авраама і навчити через нього всіх людей любові до Бога та послуху волі Божій.

Олександр (Петровский) народився 23 серпня 1851 року в м. Луцьку у родині диякона. Закінчив 4 класи Волинської Духовної Семінарії, служив учителем народної школи. Рано втративши батьків, вів розсіяне життя.
Одного разу у сні йому з’явилася покійна мати і сказала: «Залиш це життя і йди у монастир». Це видіння так вплинуло на молоду людину, що він різко перемінив спосіб свого життя і, дійсно, прийняв чернечий постриг у Москві, у Донському на честь ікони Божої Матері монастирі. Це відбулося в 1900 році. Незадовго був висвячений на ієродиякона і ієромонаха, а потім призначений намісником Донського монастиря зі зведенням у сан архімандрита.
Пам'ять - 24 травня (новий стиль).

9 грудня 2009 року у Львівській православній богословській академії Української Православної Церкви Київського Патріархату, з благословення митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Горака) та рішення Вченої Ради, продовжив роботу постійно діючий науково-богословський семінар для викладачів ЛПБА.

Святий Миколай жив у IV ст. в Малiй Азiї. За напоумленням Божим його було обрано єпископом мiста Мири (нинi м. Демре, Туреччина), i був вiн справжнiм отцем усiм стражденним. Часто, ризикуючи життям, викривав лукаве вчення язичникiв та єретикiв, рятуючи безлiч душ християнських.
Усе життя святого Миколи — подвиг служiння любов’ю Боговi та людям. Тому i пiсля блаженної кончини Святий, будучи iстинно живим, має велику вiдвагу просити Господа за всiх, хто потребує допомоги. Господь прославив свт. Миколая чи не найбiльшим даром чудотворiння. Своєю могутньою молитвою
Угодник Божий рятує у смертнiй небезпецi на морi й на землi, визволяє з неволi, допомагає у скрутi, у складних життєвих обставинах, зцiляє безнадiйно хворих.

Святий Миколай жив у ІV ст. в Малій Азії. За напоумленням Божим його було обрано єпископом міста Міри (нині м. Демре, Туреччина), і був він справжнім отцем усім стражденним. Часто, ризикуючи життям, викривав лукаве вчення язичників та єретиків, рятуючи безліч душ християнських. Усе життя святого Миколи — подвиг служіння любов’ю Богові та людям. Тому і після блаженної кончини Святий, будучи істинно живим, має велику відвагу просити Господа за всіх, хто потребує допомоги. Господь прославив св. Миколая чи не найбільшим даром чудотворіння. Своєю могутньою молитвою Угодник Божий рятує у смертній небезпеці на морі й на землі, визволяє з неволі, допомагає у скруті, у складних життєвих обставинах, зціляє безнадійно хворих.

Йдучи від Авраама, Бог відкрив йому, що Він зруйнує сусідні міста Содом і Гоморру, бо вони найнечестивіші міста на землі. А в Содомі жив племінник Авраама, праведний Лот.
Авраам благав Господа, щоб Він помилував ці міста, якщо там знайдеться п'ятдесят праведників.
Господь сказав: "Якщо Я знайду у місті Содомі п'ятдесят праведників, то заради них помилую все місто".
Авраам знову спитав: "Може виявитися, що до п'ятдесяти праведників не вистачить п'яти?"
Господь сказав: "Не зруйную, якщо знайду там сорок п'ять праведників".

Одного дня була спека. Авраам сидів у тіні дуба,біля входу у свій намет, і бачить: стоять навпроти нього три подорожні. Авраам любив приймати подорожніх людей. Він одразу ж підвівся і побіг назустріч їм, вклонився до землі і запросив їх до себе відпочити під деревом і підкріпитися їжею.

Бог обрав Авраама для всього людства, щоб зберегти істинну віру через його нащадків. А щоб уберегти його і його потомство від рідного йому язичницького народу (тому що серед рідних людей – язичників – швидше можна було навчитися ідолопоклонства), Бог явився Авраамові і сказав: "Вийди із землі твоєї і з дому батька твого у землю, яку Я покажу тобі. Я породжу від тебе великий народ і благословлю тебе і звеличу ім'я твоє. І благословляться в тобі усі племена земні", тобто в цьому народі з часом народиться обіцяний першим людям Спаситель світу, Який благословить усі народи землі.

Коли люди розійшлися по світу,вони стали забувати невидимого істинного Бога, Творця світу. Головною причиною цього були гріхи, які віддаляють людей від Бога і затьмарюють розум. Праведників ставало дедалі менше, і нікому було навчати людей істинної віри в Бога. Тоді серед людей стала з'являтися неправильна віра (марновір'я).

Нащадки Ноя,розмножившись,тривалий час жили разом в одній країні, неподалік від гір Араратських, і розмовляли однією мовою. Коли людський рід став численним, то злих вчинків і чвар між людьми побільшало, і вони побачили, що незабаром вони муситимуть розійтися по всьому світу.
Та перш ніж розійтися, нащадки Хама потягли за собою й інших і задумали побудувати місто і в ньому вежу висотою аж до небес, аби прославитися і не коритися нащадкам Сима та Яфета, як про це віщував Ной. Вони виготовили чимало цегли і взялись за роботу.