Саул був сином знатного єврея на ім'я Кис,з коліна Веніаминового. Він був високим на зріст (був вищим від усіх на цілу голову) і відзначався незвичайною красою.
Невдовзі після помазання Саула Самуїл скликав народ, щоб обрати царя. Кинули жереб. Жереб упав з волі Божої на Саула, і його було проголошено царем. Народ у захваті від його зросту і краси радісно вигукував: "Хай живе цар!"
Коли Саула було поставлено царем, Самуїл сказав усьому народу: "Якщо боятиметеся Бога і служитимете Йому, і слухатимете голос Його, і не чинитимете спротиву повелінням Господа, і ходитимете разом з царем вашим слідом за Господом Богом Вашим, то рука Господа не буде проти вас. В іншому разі рука Господа буде проти вас".

В епоху Суддів сусідні язичницькі народи постійно ворогували з ізраїльтянами. Та бували випадки, коли дехто з цих язичників приймав віру в Істинного Бога, і тоді ізраїльтяни вважали їх своїми єдиноплемінниками. Такою була моавитянка Руф. Ось її історія.
Пам'ять - у неділю святих праотців.

Майбутній суддя Самсон відзначався з дитинства незвичайною, надприродною силою. Ще від народження, за наставленням ангела Господнього, його було посвячено батьками Богові, і на знак цього не міг стригти свого волосся.
Пам'ять - у неділю святих праотців.

Серед суддів Гедеон прославився тим,що з невеликим військом, з поміччю Божою, визволив євреїв від ворогів мадіанитян, які гнобили євреїв сім років. Євреї мусили ховатися від них по ущелинах та у фортецях. Таке нещастя примусило євреїв схаменутися і звернутися до Бога. Тоді милосердний Бог послав їм визволителя в особі Гедеона.
Пам'ять - у неділю святих праотців.

Після смерті Ісуса Навина євреї,оточені язичниками,часто забували Бога і починали поклонятися ідолам і піддаватися порокам. За це Бог не раз позбавляв їх Своєї допомоги і віддавав під владу сусідніх язичницьких народів. Такі нещастя напоумлювали євреїв і примушували згадувати знову про Бога. І коли вони розкаювалися, Господь посилав їм визволителів, які визволяли їх від ворогів і управляли ними. Цих обранців Божих називали суддями. Всіх суддів у євреїв було чотирнадцять.

Св. Біблія розповідає про Ісуса Навина, "який зупинив сонце". Безвірники найчастіше нападають саме на це місце. Однак найновіші дослідження та відкриття науки, а також археологічні розкопки, що здійснювалися в Месопотамії, з безперечністю підтверджують історичну вірогідність усіх біблійних подій.

Господь допоміг Ісусові Навину ввести народ єврейський в землю обітовану. При вступі в цю землю євреям потрібно було перейти річку Йордан. За вказівкою Божою, Ісус Навин повелів священикам внести ковчег завіту в річку. Тількино вони вмочили ноги у воду, як річка розступилася, вода, що йшла від верхів'я річки, зупинилася стіною, а нижня частина річки витекла в море, і весь народ перейшов по сухому дну.

Від гори Синай євреї рушили до землі обітованої (Ханаанської). На шляху євреї не один раз ремствували. Господь карав їх за це, але після молитов Мойсея милував їх. Навіть сестра Маріам й Аарон докоряли Мойсеєві за те, що він одружився з ефіопкою, і при цьому принижували його гідність як посланця Божого. Мойсей був найлагіднішим серед усіх людей і терпляче вислуховував докори.

Євреї стояли табором біля гори Синай цілий рік. У цей час Мойсей, за велінням Божим, влаштував скинію, тобто переносний, у вигляді намету, храм. Скинію було влаштовано з дорогих тканин, підвішених до стовпів. Вона мала три відділи: двір, святилище і Святе Святих. У двір входив народ для молитви; там стояв жертовник, на якому приносили жертви, стояв мідний умивальник. У святилище входили священики; тут знаходився стіл з дванадцятьма хлібами, золотий семисвічник, чи світильник з сімома лампадами, і вівтар кадильний, тобто жертовник, на якому священики кадили фіміам.

Від Червоного моря євреї весь час ішли пустелею. Вони зупинилися табором біля гори Синай (Синай і Хорив – дві вершини однієї і тієї самої гори.) Тут Мойсей зійшов на гору, і Господь сказав йому: "Так скажи синам Ізраїлевим: якщо будете слухатись голосу Мого, то будете Моїм народом". Коли Мойсей спустився з гори, він передав народові волю Божу. Євреї відповіли: "Усе, що сказав Господь, виконаємо і будемо слухняні".

Мойсей у душі своїй молився Богу. Господь почув його молитву. Стовп у вигляді хмари став позаду
євреїв і сховав їх від єгиптян. Господь сказав Мойсеєві: "Візьми жезл твій, простягни руку твою над морем і розділи його". Мойсей простяг руку свою з жезлом над морем, і підняв Господь дуже сильний східний вітер на всю ніч, і розступилися води. І пішли євреї по сухому дну, вода ж стояла, наче стіни, праворуч і ліворуч. Єгиптяни погналися за євреями дном морським і вже досягли середини моря. В цей час євреї вийшли на другий берег. Мойсей знову, за велінням Божим, простяг руку свою над морем. Вода морська злилася і вкрила колісниці і вершників усього війська фараона й потопила єгиптян.

Мойсей прийшов у Єгипет. У той час там уже царював інший фараон. Поговоривши зі старійшинами єврейського народу, Мойсей і Аарон пішли до царя єгипетського і від імені Божого зажадали від нього, щоб він відпустив євреїв з Єгипту. Фараон відповів: "Я не знаю вашого Бога і народу єврейського не відпущу", – і наказав ще більше гнобити євреїв.