Першим, особливо радісним святом церковного року є свято Різдва Богородиці. Це свято тісно пов’язане зі здійсненням релігійних надій людства. Історія церковних свят та історія Церкви загалом — це дорогоцінний, безперервний шлях надії з минулого у майбутнє. Літопис буття Церкви — не механічний перелік історичних імен святителів, преподобних і соборних подій, а животворяща книга, яка оповідає про спасіння людства та розкриває реальний досвід Богоспілкування.
У Різдві Пречистої Діви світ здобуває шлях спасіння, ‘будується міст до життя”, людина від пекла визволяється — чуємо ми сьогодні за богослужінням у Церкві. Богородиця спасає усе людство, рятує кожну людину, яка знемагає від горя та зневіри. Матір Божа усуває людину від прірви, в яку штовхає її гріх, страс-ті та пороки. Більше того, всі значні богословські теорії, пульс і серцебиття Православної Церкви нерозривно поєднані з життям Цариці Небесної. У хвилини зневіри, всупереч духу скептицизму та відчаю, який сьогодні панує у світі, християнин подумки звертається до тієї події, яка поклала початок нашої надії на спасіння. У день Різдва Богородиці кожна віруюча людина з особливим відчуттям близькості небес молиться словами: “Пресвята Богородице, спаси нас”.

З розвитком сучасних технологій і медицини термін «старонароджуюча» відсувається на шкалі жіночого віку все далі і далі. Якщо ще не так давно цим словом нагороджували вагітну тридцяти з гаком років , то зараз поріг змістився вище приблизно на десятиліття.
Історія знає приклади пологів і в п'ятдесятилітньому віці - а християнство говорить про те, що, у разі, як особливої ​​милості, так і особливого Промислу Божого жінка може стати щасливою матір'ю і у відвертій старості, вже переступивши сімдесятирічний кордон. Так було зі святою Анною, яка разом зі своїм чоловіком Йоакимом отримали високе найменування Богоотцями: вони були батьками Богородиці, поклавши початок Нового Заповіту.