Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Великий піст 2024
    У 2024 році Великий піст розпочинається 18 березня і триватиме до…
  • Православні молитви за воїнів
    Молитва за воїнів, що йдуть на війну Владико Господи, Боже отців…
  • Різдво Христове
    ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Підбірка публікацій про Христове Різдво - …
  • Великомучениця Варвара
    Життя святої Варвари Тропар, величання, кондак, прокимен, причасний …
  • Апостол Андрiй Первозваний
    Життя святого Андрія Первозваного Святий апостол Андрій на Київських…
  • Популярне
  • Великий піст 2024
    У 2024 році Великий піст розпочинається 18 березня і триватиме до…
  • Опитування
    Ти святкуєш 8 липня православний День закоханих?
    так
    ні
    святкую день Валентина
    а що це за свято?
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Березень 2024    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
    Березень 2024 (1)
    Лютий 2024 (1)
    Грудень 2023 (2)
    Листопад 2023 (3)
    Жовтень 2023 (2)
    Вересень 2023 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    «Молися, щоб в здоровому тілі був здоровий дух!» - спорт в житті християнина (частина 1)

    «Молися, щоб в здоровому тілі був здоровий дух!» - спорт в житті християнина (частина 1)«Молися, щоб в здоровому тілі був здоровий дух!»

    Спортивному вихованню з найранішого дитинства приділяють багато уваги. З віком в одних фізкультурі і спорту в житті залишається все менше часу, інші ж пов'язують із спортом все життя.

    Незрідка, приходивши до православної віри, людина відмовляється від занять всіма видами спорту, вважаючи, що все, не пов'язане з молитвою і богослужінням не складає користі для душі. Навпаки, в багатьох семінаріях і православних учбових закладах сьогодні відкриваються фітнес-зали, немало часу відводиться для фізичної підготовки майбутніх пастирів, адже багатогодинне стояння на службах можна чинити лише маючи міцні сильні ноги.


    - Отець Андрій, Ви свого часу закінчили інститут фізкультури?

    - Так. Здається, зараз він називається Академією фізкультури і спорту, а за радянських часів іменувався Державним Центральним Ордена Леніна Інститутом Фізичної Культури. Це був центральний вуз в країні, який давав вищу спортивну освіту і готував викладачів і тренерів в області фізкультури, спорту і масового туризму. Моя спеціальність – тренер-викладач по ватерполо. Спортом я займався близько 15 років, спочатку плаванням, потім – ватерполо.

    Після закінчення навчання в інституті фізкультури, я став цікавитися православ'ям і свідомо воцерковлюватися. У Ясеневій, де я проживав, через дорогу від нашого будинку знаходилася перша тоді в Москві православна гімназія. Там якраз був потрібний вчитель фізкультури, а я лише-лише отримав диплом. Потрібно сказати, що для мене це було дуже знаменно. Адже, недавно прийнявши Таїнство Хрещення, я мріяв після інституту поєднати тренерську або викладацьку роботу з православним напрямом. Тому я з великим інтересом пропрацював навчальний рік вчителем фізкультури в православній гімназії. У 1993 г . я поступив в Московську Духовну Семінарію, потім – в Духовну Академію, де вчився до 2000 р. Після закінчення навчання здійснюю своє служіння в храмі Христа Спасителя.

    - А Ваша спортивна діяльність вплинула яким-небудь чином на рішення стати священиком або, навпаки, заважала довгий час зробити цей крок?

    - Я думаю, це різні сфери діяльності і сприймання життя. Що стосується приходу в Церкву, то зв'язки із заняттям спортом тут жодної немає. Якщо ж говорити про допомогу, то я її відчуваю. По-перше, спорт укріпив моє здоров'я, яке дуже потрібне священнослужителеві, тим більше у великому місті. По-друге, я виробив ряд таких якостей, як слухняність, відкидання своєї волі, робота через «не хочу» або через «не можу». У спорті це практикується дуже сильно і активно. Але сказати, що між професійним заняттям спортом і служінням в Церкві існує природний зв'язок, я не можу.

    - За радянських часів дуже популярним було гасло «В здоровому тілі – здоровий дух». Яке Ваша думка про цей крилатий вираз?

    - Хотілося б виголосити повністю, адже обірвано перше слово цього гасла: «Молися, щоб в здоровому тілі був здоровий дух!», це буде точніше. А там - як Бог дасть. Здорове тіло не визнається найбільшим благом в християнстві. Ми знаємо безліч прикладів святих, подвижників, праведників, які не мали здорового тіла, але у них був здоровий дух, і вони досягали високого духовного життя.

    - Сьогодні в багатьох парохіях організовують спортивні секції для дітей і молоді. На вашу думку, які види спорту краще всього пасують для цього, адже інколи заняття проводяться при храмі?

    - Треба сказати, що організація спортивних секцій при храмі – це не пряма діяльність приходської общини. Добре, якщо при храмі є недільна школа зі своїм окремим приміщенням, педагогами, можливо, спортивним залом. Добре, коли ця діяльність відрізняється від суто приходського служіння. Не можна ставити питання так, що священик повинен в рясі або без неї грати у футбол разом зі своїми юними прихожанами, а диякон організовувати туристичний похід. Все-таки священик здійснює вище служіння на землі. А парафія, як якесь єднання людей, може використовувати різні форми роботи: різні творчості, секції або гуртки. Кажучи про спорт, слід сказати, що сьогодні є багато місць, де може зажадатися допомога молодих. Багато наших прихожан відвідують заклади соціальної допомоги, де потрібно садити дерева, прибирати територію, виносити сміття, де потрібна чоловіча робота. І ось тут би прикласти свої сили. А спорт, як відомо, не створює жодних цінностей; це просто заняття, коли людина свою енергію розтрачує на фізичні вправи.

    - На вашу думку, професійний спортсмен, що заробляє собі і сім'ї на життя спортом, чи може бути хорошим християнином, адже більше всього він думає про тілесне, а не про духовне?

    - На це питання потрібно відповісти з врахуванням духовного віку людини. В один ряд зі спортом можна поставити заняття музикою, бізнесом або політикою... Чи сумісно все це з духовним життям? Ці види діяльності людини дуже сильно захоплюють. Якщо ми поглянемо на досвід древніх християнських подвижників, то побачимо, що вони, в основному, займалися тими заняттями, які не заважали вести духовне життя. А спорт, який є заняття для тіла, дуже сильно збуджує пристрасті.

    - У професійних спортсменів вихідних майже немає: по одній або по два тренування в день шість днів в тиждень. Частенько у них немає можливості часто відвідувати храми. Що б ви порекомендували християнам у такому разі?

    - У такому разі я б порекомендував бути щирими перед самим собою. Якщо благодать Божа торкнеться людського серця, то людина усвідомлює тлінність і непотрібність заняття спортом. Згадується праведне життя і мученицька кончина Оптинського ієромонаха Василія, у миру Ігоря Рослякова. Будучи ватерполістом, він входив до складу збірної Союзу по ватерполо, був майстром спорту міжнародного класу, вчився в Московському університеті. Перед ним відкривалася перспектива і кар'єри, і навчання. Але, будучи вже на вершині земної слави, він залишає все і вирушає в Оптину Пустинь, стає ченцем, і на Пасху в 1993 р. мученицьки гине від руки вбивці.

    У професійному спорті частенько дуже важко поєднати Євангельські заповіді з тими вимогами, які пред'являються до самого спортсмена. Скажімо, перемогти за будь-яку ціну. Ця мета не завжди виправдовує засоби. Не по-християнськи буде, якщо ми, йдучи до цієї мети, переступимо через якусь заборонену межу.

    - Багато православних моляться перед змаганням про перемогу, деякі навіть осяяли себе хресним знаменням, але рідко хто додає: «Господи, нехай буде воля Твоя». Чи по-християнськи це?

    - Я не дуже підтримую, коли молитву переносять виключно в сферу матеріального існування людини. У Євангелії нам заповідано, перш за все, шукати Царства Небесного, а все інше прикладеться. Мені здається, не потрібно сполучати молитву з участю в спортивних змаганнях.

    - У професійних командах завжди чітко стежать за тим, що їдять спортсмени, особливо перед змаганнями і на виїздах. Як поводитися православному спортсменові під час посту?

    - Якщо зводити піст тільки до дієти, до не куштування скоромних продуктів, то він буде малоплідний. Піст – це ширше поняття, що включає виконання багатьох християнських чеснот.

    - Багато професійних спортсменів вважають, що саме Господь допомагає їм досягати результатів. Вони щиро вірять в це і, дійсно, стають видатними спортсменами. Якщо віра допомагає людині зростати в цьому напрямі, то чи може спорт, у свою чергу, вплинути благотворно на духовне зростання людини?

    - Ні, не може. Річ у тому, що спорт – це винятково заняття в земній плщині, де для розкриття духовних сил потрібні абсолютно інші умови. Тому я б не хотів змішувати поняття духовні і чисто тілесні. Є у нас спорт як явище соціальне, а фізична культура - це частина культури загальнолюдської. Якщо спорт увійшов до нашого життя - соціального і суспільного, хай він існує. Але освячувати його молитвою, благословенням Церкви необхідності жодної немає. І, якщо він не несе прямого зла і не пов'язаний з порушенням заповідей Божих, то, напевно, до нього все ж потрібно відноситися за принципом "краще займатися спортом, ніж грішити».

    Далі буде...


    Українською перекладено за матеріалами сайту Православ'я і світ


    Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий цвіт"
    • Переглядів: 4104
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів. Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com