Коли цар Соломон вирішив звести для Бога чудову святиню, будівництво мурів він доручив чотирьом станам: землевласникам, ремісникам, купцям і бідноті. Перші три стани оплатили працю робітників, а біднота власними руками, у поті чола, зводила західну стіну святині.
Будівництво цієї стіни коштувало багатьох зусиль і спричинило численні жертви: не один робітник поклав там своє життя.
Господь Бог прийняв жертву тих, що зводили західну стіну, поблагословив її і зберіг від зруйнування."
Це Стіна Плачу, до якої жиди приходять молитися по нинішній день.
Гордий король Ярогнів постановив залишити по собі символ щедрості і наказав збудувати у середмісті дивовижну святиню. Бажаючи, аби заслуга зведення цієї пам 'ятки належала лише йому, король видав наказ, який під карою смерті забороняв складати будь-які пожертви на будівництво храму.
"Це моя і тільки моя справа", — звіщав він скрізь.
Врешті постала чудова велична будова. Королівські будівничі працювали на межі своїх можливостей. Так само й тварини — коні і воли, яких було призначено для перевезення вантажів, — просто падали від утоми. Король наказав вирізьбити з мармуру пропам 'ятну плиту з написом "Зведено на хвалу Божу завдяки королю Ярогніву" і встановити її на фронтоні храму.
Плиту вмурували під розетою.
У день, коли мало відбутися освячення храму, прибув король зі свитою. Плиту із написом закривало полотно. Площу заповнила святкова юрма, на чолі із кардиналом та каноніками, що були готові здійснити благословення. Король дав знак відкрити плиту.
По юрбі перекотився вигук подиву, а король позеленів від злості. На плиті виднівся напис із великих вигадливих літер: "Зведено на хвалу Божу завдяки королю Ярогніву і Терезі".
Король упав у великий гнів і кожної днини намагався стерти це ім'я, але на ранок воно з'являлося знову. Нарешті звелів, аби відшукали ту Терезу. Невдовзі до короля привели нужденно вбрану жінку. Тремтячи від страху, вона визнала, що увечері, повертаючись з поля, побачила знеможених коней і волів. Вона пожаліла їх і крадькома кинула їм трохи сіна.
Король Ярогнів зрозумів, що його прагнення було сповнене гордині. Сам Бог дописав на плиті ім'я жінки, що мала добре серце. Ім 'я це можна прочитати на тій плиті і нині, хоч минуло вже тисяча літ.
Будівництво цієї стіни коштувало багатьох зусиль і спричинило численні жертви: не один робітник поклав там своє життя.
Господь Бог прийняв жертву тих, що зводили західну стіну, поблагословив її і зберіг від зруйнування."
Це Стіна Плачу, до якої жиди приходять молитися по нинішній день.
Гордий король Ярогнів постановив залишити по собі символ щедрості і наказав збудувати у середмісті дивовижну святиню. Бажаючи, аби заслуга зведення цієї пам 'ятки належала лише йому, король видав наказ, який під карою смерті забороняв складати будь-які пожертви на будівництво храму.
"Це моя і тільки моя справа", — звіщав він скрізь.
Врешті постала чудова велична будова. Королівські будівничі працювали на межі своїх можливостей. Так само й тварини — коні і воли, яких було призначено для перевезення вантажів, — просто падали від утоми. Король наказав вирізьбити з мармуру пропам 'ятну плиту з написом "Зведено на хвалу Божу завдяки королю Ярогніву" і встановити її на фронтоні храму.
Плиту вмурували під розетою.
У день, коли мало відбутися освячення храму, прибув король зі свитою. Плиту із написом закривало полотно. Площу заповнила святкова юрма, на чолі із кардиналом та каноніками, що були готові здійснити благословення. Король дав знак відкрити плиту.
По юрбі перекотився вигук подиву, а король позеленів від злості. На плиті виднівся напис із великих вигадливих літер: "Зведено на хвалу Божу завдяки королю Ярогніву і Терезі".
Король упав у великий гнів і кожної днини намагався стерти це ім'я, але на ранок воно з'являлося знову. Нарешті звелів, аби відшукали ту Терезу. Невдовзі до короля привели нужденно вбрану жінку. Тремтячи від страху, вона визнала, що увечері, повертаючись з поля, побачила знеможених коней і волів. Вона пожаліла їх і крадькома кинула їм трохи сіна.
Король Ярогнів зрозумів, що його прагнення було сповнене гордині. Сам Бог дописав на плиті ім'я жінки, що мала добре серце. Ім 'я це можна прочитати на тій плиті і нині, хоч минуло вже тисяча літ.
БРУНО ФЕРРЕРО
