У Достоєвського в “Ідіоті”, здається, є такий момент. Один чоловік хоче сильно принизити дівчину, і каже для цього приблизно таку фразу “Я раньше думал, что вы одна из ста. А теперь я вижу, что вы сто из ста”. По мірках тамтого століття це справді була категорична образа. В нас же тепер, наскільки я можу орієнтуватися в житті сучасної молоді “казлами” і “козами” називають навіть друзів задля жарту. Що, до речі, на кінець 80-х початку 90-х уже минулого століття виглядало б абсурдом. Слово “козел” було чимсь типу матюків. але я не про це. Я про моду.
Вікіпедія пояснює, що мода це “нетривале панування певного смаку в якійсь сфері життя чи культури.” Для православного християнина завжди важливо пам’ятати, що його християнське життя є зовнішнім виявом внутрішнього, християнського духу. І хоча справді, неважливо який ти зовні, головне те що у тебе у серці. Важливо пам’ятати, що зовнішність майже завжди є виявом внутрішнього складу людини.
Для світу гріховного, котрий “у злі лежить”, це дуже небезпечно. Якщо колись про моральну спорченість чудової на перший погляд людини ми могли навіть й не підозрівати, то тепер одяг виявляє все, чим людина є насправді. Я не знаю чи ви помітили, як мода дівчатам виставляти пупці з кульчиками, і навіть труси, з бідних негритянських районів перекочувала в найбільш благополучні міста і сімї України. Це, звичайно ганебно. Якщо судити по цьому факту, кількість безкоштовних повій у нас стрімко зростає.
Вияв гонитви за модою це завжди стадний інстинкт, це завжди вада. Людина яка не має впевненості у своїх думках, у своїх переконаннях, та й навіть зовнішньому вигляді завжди буде підстроюватись під інших, під більшість. І хоча це буде замасковано під “прогресивні західні віяння”, насправді це лише комплекс меншовартості у дії. Бог зробив нас унікальними та оригінальними. У цілому Всесвіті немає такої людини як ми.
То ж висновок очевидний: навіщо бути сотою із ста, якщо можна бути однією із тисячі?
Джерело: просфора 3.0
Вікіпедія пояснює, що мода це “нетривале панування певного смаку в якійсь сфері життя чи культури.” Для православного християнина завжди важливо пам’ятати, що його християнське життя є зовнішнім виявом внутрішнього, християнського духу. І хоча справді, неважливо який ти зовні, головне те що у тебе у серці. Важливо пам’ятати, що зовнішність майже завжди є виявом внутрішнього складу людини.
Для світу гріховного, котрий “у злі лежить”, це дуже небезпечно. Якщо колись про моральну спорченість чудової на перший погляд людини ми могли навіть й не підозрівати, то тепер одяг виявляє все, чим людина є насправді. Я не знаю чи ви помітили, як мода дівчатам виставляти пупці з кульчиками, і навіть труси, з бідних негритянських районів перекочувала в найбільш благополучні міста і сімї України. Це, звичайно ганебно. Якщо судити по цьому факту, кількість безкоштовних повій у нас стрімко зростає.
Вияв гонитви за модою це завжди стадний інстинкт, це завжди вада. Людина яка не має впевненості у своїх думках, у своїх переконаннях, та й навіть зовнішньому вигляді завжди буде підстроюватись під інших, під більшість. І хоча це буде замасковано під “прогресивні західні віяння”, насправді це лише комплекс меншовартості у дії. Бог зробив нас унікальними та оригінальними. У цілому Всесвіті немає такої людини як ми.
То ж висновок очевидний: навіщо бути сотою із ста, якщо можна бути однією із тисячі?
Джерело: просфора 3.0
