Преподобний Кукша народився 1874 року в селі Гарбузянка Херсонської губернії (нині Миколаївська обл.) у благочестивій селянській родині та був названий при хрещенні Космою. З дитинства Косма всією душею прагнув до Бога, до святого життя. Він любив молитву, усамітнення, уникав дитячих пустощів, а у вільний час читав Святе Письмо.У 20 років разом із односельчанами Косма відвідує Святу Землю та Святу гору Афон. Юнаком оволодіває бажання чернечого подвигу. У 1896 році, одержавши батьківське благословення, Косма стає послушником у Свято-Пантелеймонівському монастирі на Афоні. Намагаючись наслідувати древніх подвижників, він ревно виконує усі послушання. Кілька разів Косма відвідує Єрусалим та інші Святі місця Сходу.
У 1904 році Косма приймає чернечий постриг з ім'ям Ксенофонт. Духовне зростання отця Ксенофонта проходить під мудрою опікою духоносного старця Мелхиседека.
3 1913 року отець Ксенофонт стає насельником Києво-Печерської Лаври. У часи Першої Світової війни він разом із іншими лаврськими монахами виконує обов'язки брата милосердя у санітарному поїзді сполученням Київ-Львів.
Отець Ксенофонт виявляє велике терпіння, співчуття та любов у служінні пораненим.
Після повернення до Лаври отець Ксенофонт несе послух у Дальніх печерах. Через своє ревне служіння Богу, любов до Нього та до ближніх отець Ксенофонт користується глибокою повагою серед братії та парафіян.
Під час тяжкої хвороби, у 1931 році, отця Ксенофонта було пострижено у схиму з ім'ям Кукша.
З 1938 року починається тяжкий восьмирічний сповідницький подвиг преподобного Кукші. Його, як «служителя культу», радянська комуністична влада засуджує до 5 років таборів, а після відбуття терміну - до 3 років заслання. Але навіть під час таких суворих випробувань Господь зберіг свого угодника.
Після заслання преподобний Кукша повертається до Києва. До нього, як до досвідченого старця, їдуть з різних куточків країни люди за порадою, настановою, розрадою.
Богоборчу владу дратувало і лякало життя подвижника. Його постійно переслідували. У 1951 році преподобного Кукшу переводять до Почаївської Свято-Успенської Лаври, яка в той час належала до Львівської єпархії. Саме тоді у Лаврі подвизався преподобний Амфілохій Почаївський.
У Лаврі старець несе послух кіотного біля чудотворної ікони Божої Матері та приймає сповідь паломників. Незважаючи на похилий вік та недуги, він щодня приймає сотні людей, ревно і з любов'ю виконуючи обов'язки духівника. Особливу увагу преподобний Кукша виявляє до молодих, намагаючись навернути їх на шлях спасіння.
Рішуче та суворо викриває старець помилки мандрівного «пророка» Леонтія, а деяким його прихильникам допомагає повернутися у лоно Матері-Церкви.
Під час Божественної Літургії у Печерному храмі старець неодноразово відчував присутність у вівтарі самого преподобного Іова Почаївського.
У 1957 році преподобного Кукшу переводять до Іоанно-Богословського монастиря Чернівецької єпархії. Він продовжує приймати всіх, хто потребує його порад і втіхи, а також допомагає духовному та матеріальному становленню обителі.
Останні роки життя святого старця, який сподобився дару полум'яної молитви, чудотворіння, прозорливості та зцілення, були пов'язані із Одеським Свято-Успенським монастирем. Блаженний подвижник відійшов у вічність 11 грудня 1964 року. На могилі преподобного Кукші неодноразово відбувались зцілення важкохворих.
Прославлення преподобного Кукші відбулося 22 жовтня 1994 року в Одеському Свято-Успенському монастирі. Тут же перебувають його нетлінні мощі.
Пам'ять преподобного Кукші, сповідника Одеського, святкується 24 грудня, 29 вересня, 23 жовтня (за н. ст.) із Собором Волинських святих та у Неділю третю після П'ятидесятниці із Соборами Одеських та Галицьких святих.
За матеріалами книги "Собор Святих Землі Галицької"
