Бог міг би створити увесь світ в одну мить, та оскільки Він із самого початку хотів, щоб цей світ жив і розвивався поступово, то і створив його не відразу, а протягом певних періодів часу, які в Біблії названі "днями".
Але ці "дні" творіння не були нашими звичайними днями, коли доба містить у собі 24 години. Адже наш день залежить від руху Землі навколо Сонця, а в перші три дні творіння не було ще і самого Сонця, отже, не могло бути і теперішніх днів. Перші п'ять книг Біблії (так зване п'ятикнижжя Мойсеєве) написані пророком Мойсеєм давньоєврейською мовою, а цією мовою і день, і період часу називались одним словом "іом". Але знати достеменно, які це були "дні", ми не можемо, тим більше, що нам відомо, що "У Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день" (2 Пет. 3, 8; Див. також Пс. 89, 5).
Святі отці Церкви вважають сьомий "день" світу таким, що триває і дотепер, а потім, після воскресіння мертвих, настане вічний восьмий день, тобто вічне майбутнє життя. Як і пише про те, приміром, св. Іоан Дамаскин (VIII ст.): "Вважається сім віків цього світу, від сотворення неба і землі до загального кінця і воскресіння людей. Бо хоч є одиничний кінець – смерть кожного, але є й загальний завершений кінець, коли настане загальне воскресіння людей. А восьмий вік – майбутній".
Св. Василій Великий ще у IV ст. писав у своїй книзі "Бесіди про Шестидення": "Отож чи назвеш його днем, чи віком, висловлюватимеш одне і те саме поняття".
Отже, спочатку створена Богом земля (матерія) не містила в собі нічого визначеного, не мала ніякої форми (як туман чи вода) й була огорнена темрявою, і Дух Божий носився над нею, даючи їй життєдайну силу.
"На початку створив Бог небо та землю" (Бут. 1,1).
"На початку" – по-єврейськи "берешит", означає "спочатку", або "на початку часу", бо до цього була вічність.
"Створив" – тут вжите єврейське слово "барa", яке означає "зробив із нічого"; на відміну від іншого єврейського слова "ассa", яке означає "споруджувати, створювати, утворювати, робити з наявного матеріалу". Слово "барa" (створив із нічого) вживається всього три рази при описі творення світу:
1. На початку – перший творчий акт.
2. При створенні "душі живої" – перших тварин.
3. При створенні людини.
Про небо, у духовному розумінні цього слова, далі нічого не говориться, бо воно було закінчене, остаточно упорядковане. Як уже сказано, це був світ духовний, ангельський. Далі в Біблії буде розповідатися про твердь небесну, яка названа Богом "небом", так само, як і вище духовне небо.
"Земля ж була безвидна і порожня, і темрява над безоднею, і Дух Божий носився над водою" (Бут. 1, 2).
Під "землею" тут розуміють первісну ще невпорядковану речовину – матерію, з якої Господь Бог за шість днів упорядкував чи утворив потім видимий світ – Всесвіт. Ця неупорядкована речовина – матерія чи хаос – називається безоднею, як неозорий і нічим не обмежений простір, і водою, як водоподібна чи пароподібна речовина.
Темрява була над безоднею, тобто вся ця хаотична маса була занурена у морок через цілковиту відсутність світла.
І Дух Божий носився над водою: тут вже початок творчої дії Божої. Сам вираз "носився" (єврейське слово, ужите тут, має таке значення: обіймав собою усю речовину, немов птах розпростертими крилами обіймає і зігріває пташенят своїх) означає дію Духа Божого на первісну речовину – матерію; це слід розуміти як надання їй життєвої сили, необхідної для її утворення та розвитку. У творенні світу однаковою мірою брали участь усі три Лиця Пресвятої Тройці: Отець, Син і Святий Дух як Триєдиний Бог, Єдиносущний і Нероздільний. Слово "Бог" у цьому місці в оригіналі поставлено у множині – "Елогім", тобто Боги (однина Елоах чи Ел – Бог); а слово "сотворив" – "бара" поставлено в однині. Таким чином, первісний текст Біблії з перших своїх рядків вказує на єдиносутність Лиць Св. Тройці, кажучи: "На початку сотворив Боги (Три Лиця Св. Тройці) небо і землю".
Про це так само ясно сказано й у Псалмах: "Словом Господнім сотворені небеса, і Духом уст Його – вся сила їх" (Пс. 32, 6). Тут під "Словом" розуміють Бог Син, під "Господом" – Бог Отець і під "Духом уст Його" – Бог Дух Святий. Син Божий, Ісус Христос, в Євангелії прямо іменується "Словом": "Споконвіку було Слово, і Слово було Бог... Все через нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що сталося" (Ін. 1, 1–3).
Це особливо важливо знати, тому що було б неможливе і сотворення самого світу, якби спочатку не було добровільного бажання Сина Божого принести хресну жертву для спасіння світу: "Ним (Сином Божим) і для Нього створено все... і Він є раніше усього, і все Ним стоїть. І Він є глава тіла Церкви; Він – початок, первісток із мертвих, щоб мати Йому у всьому першість, бо благоугодно було Отцю, щоб у Ньому була вся повнота і щоб через Нього примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров'ю хреста Його, і земне і небесне" (Колос. 1, 16–20).
І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І сталося світло. І назвав Бог світло днем, а темряву ніччю. І був вечір, і був ранок. Це і був перший "день" світу.
Але ці "дні" творіння не були нашими звичайними днями, коли доба містить у собі 24 години. Адже наш день залежить від руху Землі навколо Сонця, а в перші три дні творіння не було ще і самого Сонця, отже, не могло бути і теперішніх днів. Перші п'ять книг Біблії (так зване п'ятикнижжя Мойсеєве) написані пророком Мойсеєм давньоєврейською мовою, а цією мовою і день, і період часу називались одним словом "іом". Але знати достеменно, які це були "дні", ми не можемо, тим більше, що нам відомо, що "У Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день" (2 Пет. 3, 8; Див. також Пс. 89, 5).
Святі отці Церкви вважають сьомий "день" світу таким, що триває і дотепер, а потім, після воскресіння мертвих, настане вічний восьмий день, тобто вічне майбутнє життя. Як і пише про те, приміром, св. Іоан Дамаскин (VIII ст.): "Вважається сім віків цього світу, від сотворення неба і землі до загального кінця і воскресіння людей. Бо хоч є одиничний кінець – смерть кожного, але є й загальний завершений кінець, коли настане загальне воскресіння людей. А восьмий вік – майбутній".
Св. Василій Великий ще у IV ст. писав у своїй книзі "Бесіди про Шестидення": "Отож чи назвеш його днем, чи віком, висловлюватимеш одне і те саме поняття".
Отже, спочатку створена Богом земля (матерія) не містила в собі нічого визначеного, не мала ніякої форми (як туман чи вода) й була огорнена темрявою, і Дух Божий носився над нею, даючи їй життєдайну силу.
"На початку створив Бог небо та землю" (Бут. 1,1).
"На початку" – по-єврейськи "берешит", означає "спочатку", або "на початку часу", бо до цього була вічність.
"Створив" – тут вжите єврейське слово "барa", яке означає "зробив із нічого"; на відміну від іншого єврейського слова "ассa", яке означає "споруджувати, створювати, утворювати, робити з наявного матеріалу". Слово "барa" (створив із нічого) вживається всього три рази при описі творення світу:
1. На початку – перший творчий акт.
2. При створенні "душі живої" – перших тварин.
3. При створенні людини.
Про небо, у духовному розумінні цього слова, далі нічого не говориться, бо воно було закінчене, остаточно упорядковане. Як уже сказано, це був світ духовний, ангельський. Далі в Біблії буде розповідатися про твердь небесну, яка названа Богом "небом", так само, як і вище духовне небо.
"Земля ж була безвидна і порожня, і темрява над безоднею, і Дух Божий носився над водою" (Бут. 1, 2).
Під "землею" тут розуміють первісну ще невпорядковану речовину – матерію, з якої Господь Бог за шість днів упорядкував чи утворив потім видимий світ – Всесвіт. Ця неупорядкована речовина – матерія чи хаос – називається безоднею, як неозорий і нічим не обмежений простір, і водою, як водоподібна чи пароподібна речовина.
Темрява була над безоднею, тобто вся ця хаотична маса була занурена у морок через цілковиту відсутність світла.
І Дух Божий носився над водою: тут вже початок творчої дії Божої. Сам вираз "носився" (єврейське слово, ужите тут, має таке значення: обіймав собою усю речовину, немов птах розпростертими крилами обіймає і зігріває пташенят своїх) означає дію Духа Божого на первісну речовину – матерію; це слід розуміти як надання їй життєвої сили, необхідної для її утворення та розвитку. У творенні світу однаковою мірою брали участь усі три Лиця Пресвятої Тройці: Отець, Син і Святий Дух як Триєдиний Бог, Єдиносущний і Нероздільний. Слово "Бог" у цьому місці в оригіналі поставлено у множині – "Елогім", тобто Боги (однина Елоах чи Ел – Бог); а слово "сотворив" – "бара" поставлено в однині. Таким чином, первісний текст Біблії з перших своїх рядків вказує на єдиносутність Лиць Св. Тройці, кажучи: "На початку сотворив Боги (Три Лиця Св. Тройці) небо і землю".
Про це так само ясно сказано й у Псалмах: "Словом Господнім сотворені небеса, і Духом уст Його – вся сила їх" (Пс. 32, 6). Тут під "Словом" розуміють Бог Син, під "Господом" – Бог Отець і під "Духом уст Його" – Бог Дух Святий. Син Божий, Ісус Христос, в Євангелії прямо іменується "Словом": "Споконвіку було Слово, і Слово було Бог... Все через нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що сталося" (Ін. 1, 1–3).
Це особливо важливо знати, тому що було б неможливе і сотворення самого світу, якби спочатку не було добровільного бажання Сина Божого принести хресну жертву для спасіння світу: "Ним (Сином Божим) і для Нього створено все... і Він є раніше усього, і все Ним стоїть. І Він є глава тіла Церкви; Він – початок, первісток із мертвих, щоб мати Йому у всьому першість, бо благоугодно було Отцю, щоб у Ньому була вся повнота і щоб через Нього примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров'ю хреста Його, і земне і небесне" (Колос. 1, 16–20).
І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І сталося світло. І назвав Бог світло днем, а темряву ніччю. І був вечір, і був ранок. Це і був перший "день" світу.
