Кожен священик у Таїнстві Рукоположення отримує благодатний дар відпускати гріхи. Всякий пастир, котрий перебуває у спілкуванні з Церквою, може приймати сповідь та Богом даною владою прощати гріхи людині, яка в них кається. Тому сповідь у різних священиків ніяк не впливає на дійсність цього Таїнства.

Як і в багатьох обставинах, що трапляються у житті людини, тут потрібно дотримуватися так званої «золотої середини».

Під час сповіді важливо уникнути двох крайнощів. Перша - це коли ми буваємо настільки небагатослівними, що за нашою стислістю ховається суть скоєного. Коли узагальнюємо конкретні гріхи, та намагаємося лише формально викласти їх за допомогою широких понять. Тобто коли людина говорить, що согрішила, наприклад, неуважністю, а сказати, що ця неуважність призвела до серйозних проблем інших людей, не вважає потрібним.

За своєю суттю Таїнство Покаяння є самостійним Таїнством. Воно може здійснюватися як під час богослужінь, так і окремо від них. Якщо людина готова до сповіді, має бажання і необхідність каятися, вона може в будь-який час прийти до церкви та отримати від священика відпущення гріхів. Але сповідь при цьому не повинна бути поспішною, викликаною тимчасовим поривом. Ознака істинного каяття - осмисленість та щирість.

Плоди Покаяння великі і незліченні. Покаяння - це запорука райських благ - і небесних, і земних. Грішника чекає страждання, покарання за гріхи, праведника - нагорода від Бога на небі і на землі. Завдяки Таїнству Покаяння людина може відчувати і відчуває духовні радості та реальну Божу присутність. Насамперед - це Царство Боже, що твориться у души людини, яка приносить каяття, вже тут, у земному житті (Лк. 17:21). Плоди покаяння - це також чесноти, тому що гріхи - це страждання для нас, а чесноти, за Словом Божим, це блаженство (Мф. 5:3-11), прилучення до іншого, нового і чистого життя.

У Хрещенні, якщо до нього приходить людина у свідомому віці, їй, окрім первородного, прощаються всі гріхи, скоєні до цього Таїнства. Перед Хрещенням людина свідчить про своє покаяння та бажання змінити життя, жити за заповідями Божими. Осмислене Хрещення є запорукою нашого спасіння.
Але, на жаль, через пошкодженість своєї природи, людина більш схильна до гріха, ніж до доброчесності. І після Хрещення вона не перестає грішити.

Для того, щоб правильно підготуватися до сповіді, потрібен постійний іспит совісті, а також перебування на самоті для міркування про свої гріхи. Сповідь повинна бути повною, точною, без самовиправдання. Треба спочатку пригадати найбільші гріхи, пристрасті і пороки, з якими треба боротися в першу чергу (наприклад, гордість, марнославство), а також гріхи проти любові, якими є осуд, злість, ворожнеча. Якщо такі гріхи присутні, вони повинні бути предметом постійного покаяння і боротьби.

Сповідь і каяття - це дві складові примирення з Богом. Каяття - це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. А сповідь - це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика. Господь сам дав владу Своїм учням відпускати гріхи, кажучи: «Що зв'яжете на землі, буде зв'язаним на небі. А що розрішите на землі, буде розрішеним на небі». Ми і віру сповідуємо, і гріхи теж сповідуємо. Тобто, щоб посповідатися і отримати відпущення гріхів, треба їх знати, назвати і бажати виправитися.

«Дозвольте дітям приходити до Мене», - говорить Господь (Мк. 10:14). Щоб жити, людина потребує їжі. Душа також потребує харчування. Святе Причастя є головним засобом підтримки душевних сил людини.
Як часто причащати дитину?

За допомогою Інтернету або телефону можлива духовна бесіда, яка буде підготовкою до сповіді. І таку можливість поспілкуватися зі священиком за допомогою сучасних технологій сучасна віруюча людина повинна мати. До того ж Інтернет і телефон є зручнішим і швидшим засобом спілкування, ніж листування. Таким чином можна оперативно порадитися з духівником, навіть коли він по той бік океану.

Найкращою підготовкою до першої сповіді повинна бути сімейна традиція регулярно відвідувати храм разом з дитиною, де батьки самі регулярно сповідаються та причащаються Святих Христових Тайн.
Іноді батьки занадто хвилюються перед першою сповіддю дитини, намагаються розповісти все за дитину або, навіть, давати поради священику. Цього робити не треба. Можна сказати, що сповідь - це засіб виховання дитини, але вихователем під час сповіді є Сам Господь. Сповідь - це Таїнство, тому і звершується воно благодаттю Божою. В це треба вірити і не хвилюватися.

Той, хто вирішив йти до сповіді, перш за все повинен відкинути зайвий сором, прийти до церкви або монастиря та запитати священика про свою духовну потребу.
За порадою можна також звернутися до постійних парафіян або до духовної літератури, яку можна знайти в православних храмах та спеціалізованих церковних книжкових магазинах.
Але є головне, що повинен знати кожний, хто має бажання примиритися з Богом та власною совістю у таїнстві покаяння.