Церква Православна творить пам’ять святої Рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії. Свята Ніна була племінницею Єрусалимського патріарха Ювеналія. Вона з юності всім серцем полюбила Бога і глибоко жаліла людей, що не вірують у Нього. Після того, як її батько Завулон подався в пустельники, а мати пішла в диякониси, свята Ніна була віддана на виховання однієї благочестивої стариці. Часті розповіді цієї стариці про Иверію (нинішню Грузію), тоді ще язичницьку країну, збудили в Ніні сильне бажання відвідати цю країну й просвітити її мешканців світлом Євангелія.
Бажання це ще більше посилилося, коли вона одного разу побачила у видінні Матір Божу, що вручає їй хрест із виноградної лози. І бажання її збулося, коли їй довелося тікати в Іверію, рятуючись від гоніння, вчиненого імператором Діоклетіаном ( 284-305 рр.).
В Іверії свята Ніна оселилася в одної жінки в царських виноградниках і незабаром зробилася відомою в околицях, тому що надавала допомогу багатьом нужденним. Довідавшись про силу її молитов, хворі стали в великій кількості приходити до неї. Закликаючи ім’я Христове, свята Ніна зціляла їх і розповідала їм про Бога, Який створив небо і землю, і про Христа Спасителя.
Проповідь про Христа, чудеса, які робила свята Ніна, і її доброчесне життя сприятливо діяли на мешканців Іверії, і багато хто з них увірували в істинного Бога та прийняли хрещення. Вона навернула до Христа в Грузії і самого царя Маріана (Мерой), який був доти язичником. Тоді були покликані з Константинополя єпископ і священики і було збудовано перший в Іверії храм в ім’я св. Апостолів. Поступово майже вся Іверія прийняла християнство.
Свята Ніна, що не любила почестей і слави, пійшла на одну гору, де в самоті дякувала Господові за навернення до християнства ідолопоклонників. Через кілька років вона полишила своє самітництво і відбула в Кахетію, де навернула до християнства царицю Софію. Після тридцятип’ятирічних подвигів свята Ніна мирно спочила 14 січня 335 року. На місці її кончини цар Маріан спорудив храм в ім’я великомученика Георгія, далекого родича святої Ніни.
З пам’яттю святої Ніни зв’язане знайдення хітона Христового. При розп’ятті Спасителя цей хітон дістався за жеребом одному римському воїнові та після різних подій потрапив у Грузію.
Пам'ять - 27 січня.
Бажання це ще більше посилилося, коли вона одного разу побачила у видінні Матір Божу, що вручає їй хрест із виноградної лози. І бажання її збулося, коли їй довелося тікати в Іверію, рятуючись від гоніння, вчиненого імператором Діоклетіаном ( 284-305 рр.).
В Іверії свята Ніна оселилася в одної жінки в царських виноградниках і незабаром зробилася відомою в околицях, тому що надавала допомогу багатьом нужденним. Довідавшись про силу її молитов, хворі стали в великій кількості приходити до неї. Закликаючи ім’я Христове, свята Ніна зціляла їх і розповідала їм про Бога, Який створив небо і землю, і про Христа Спасителя.
Проповідь про Христа, чудеса, які робила свята Ніна, і її доброчесне життя сприятливо діяли на мешканців Іверії, і багато хто з них увірували в істинного Бога та прийняли хрещення. Вона навернула до Христа в Грузії і самого царя Маріана (Мерой), який був доти язичником. Тоді були покликані з Константинополя єпископ і священики і було збудовано перший в Іверії храм в ім’я св. Апостолів. Поступово майже вся Іверія прийняла християнство.
Свята Ніна, що не любила почестей і слави, пійшла на одну гору, де в самоті дякувала Господові за навернення до християнства ідолопоклонників. Через кілька років вона полишила своє самітництво і відбула в Кахетію, де навернула до християнства царицю Софію. Після тридцятип’ятирічних подвигів свята Ніна мирно спочила 14 січня 335 року. На місці її кончини цар Маріан спорудив храм в ім’я великомученика Георгія, далекого родича святої Ніни.
З пам’яттю святої Ніни зв’язане знайдення хітона Христового. При розп’ятті Спасителя цей хітон дістався за жеребом одному римському воїнові та після різних подій потрапив у Грузію.
Пам'ять - 27 січня.
За матеріалами "Українська Автокефалія"
