У царювання Нумеріана (283-284) правитель міста Егеї Феодор післав своїх воїнів розшукувати християн. Він вимагав від них зректися Христа, забути, що Він, їхній Спаситель і пішов на смерть заради людей. Тих християн, хто стояв до кінця, катували й страчували. Був схоплений мучителями й юнак-християнин Фалалей. Вродливий, з білявим волоссям, зустрів лише вісімнадцяту весну. Хлопця поставили перед нечестивим судилищем у храмі Адріана. Глянувши на нього й здивувавшись красі його, ігемон звернувся до Фалалея: «Скажи нам, юначе, якої ти віри, з якого роду, хто твої батьки і як тебе звуть?» «Я - християнин, ім'я моє - Фалалей, родом з Лівана, батько мій, на ім'я Берукій, був воєводою; матір мою звати Ромілія; маю ще брата... саном іподиякона; навчився лікарського мистецтва у лікаря Макарія... Роби зі мною, що хочеш, бо годиться мені вмерти за Христа, небесного Бога, Спасителя мого... Він допоможе мені витерпіти муки до кінця».
Ігемон Феодор наказав двом катам, Олександру й Астерію, просвердлити ноги юнака й підвісити його на мотузці вниз головою. Та в мучителів, за промислом Божим, розплющилися душевні очі, й вони, замість святого, просвердлили й підвісили дерево.
Правитель, угледівши, що його наказ не виконано, розгнівався дуже й звелів обох катів відшмагати немилосердно. Вони ж, терплячи удари, вигукували: «Нехай буде благословенним ім'я Господнє... віднині й ми стаємо християнами, бо віруємо в Господа Іісуса Христа і страждаємо за Нього!» На це Феодор звелів відсікти їм голови.
Ігемон хотів змусити Фалалея принести жертву ідолам, та юнак мовив: «Не переконаєш раба Христового принести жертву бісам». Правитель, лютий до нестями, спробував скочити, щоб самому скарати непокірного, та ніби прикипів до свого місця. Сили покинули його. І всі язичники, які перебували в Адріановому храмі, одностайно вигукнули: «Великий Бог християнський, Що творить такі чудеса!»
Коли до правителя молитвами праведника Фалалея повернулися сили, він сам почав свердлити ноги мученика, але тієї ж миті у нього відсохли руки. Дійсно, Христос був з юнаком, допомагав йому. І знову святий помолився Богу, щоб Той дав зцілення тирану Феодору. Руки правителя зміцніли, та не простяглися до Неба, аби піднести подяку й хвалу Господу за милість Його, а продовжили свою страшну справу.
Слуги ігемона посадили святого в човен і, відпливши далеко від берега, кинули його в морську пучину. Охоплений безжалісною стихією, Фалалей став молитися: «Господи Боже мій! Не дай мені нині померти, бо я хочу ще постраждати за Твоє святе ім'я». І знову сталося чудо - юнак, у білому вбранні, явився перед очі правителя Феодора. Ігемон все одно не повірив у силу Господа, він вважав, що то чари Фалалея приборкали море.
Був біля ігемона один волхв на ім'я Урвікій. Він дав правителю пораду: «Накажи, володарю, віддати його на розтерзання звірам». Та й голодні люті звірі не чіпали святого. Лише припадали до його ніг і лащилися. Ігемон з тієї люті розідрав на собі одяг, але гнів його був безсилим. Народ же почав гучно молити: «Великий Боже християнський! Боже Фалалея, помилуй нас!» Люди схопили Урвікія й кинули до звірів, які миттю розтерзали волхва.
Помер святий мученик Фалалей від меча. Страждання його припинилися. Юнак проніс свій подвиг достойно, не нарікаючи. Довів свою любов до Господа єдиного, свою відданість і щирість. Останніми словами мученика були слова молитви.
Мощі Фалалея знаходяться в храмі святого Агафоніка в Константинополі. Від них сходить багато чудес.
Пам'ять - 2 червня (н.ст.).
