Святитель Димитрій, митрополит Ростовський, прибувши в 1702 році на Ростовську кафедру, перш за все відвідав монастир святителя Якова, єпископа Ростовського (пам’ять 27 листопада і 23 травня). У соборній церкві на честь Зачаття Пресвятої Богородиці він звершив Літургію, після якої при всіх присутніх у храмі визначив на правій стороні місце свого майбутнього поховання зі словами: “Ось мій покій, тут оселюся навіки”. Преставився святитель Димитрій 28 жовтня 1709 року. Незважаючи на бажання Святителя, висловлене в заповіті, духовенство та мешканці Ростова просили прибулого для поховання місцеблюстителя патріаршого престолу Рязанського митрополита Стефана Яворського поховати його і соборному храмі міста, поруч з попередником святителя Димитрія, святителя Іоасафа.Митрополит Стефан, дотримуючись заповіту свого покійного друга, наполіг на похованні тіла святителя Димитрія в зазначеному місці. Проте до прибуття митрополита Стефана місце поховання приготовлене не було, хоч з дня смерті минуло близько місяця. У зв’язку з невідкладним від’їздом митрополита Стефана з Ростова у викопаній могилі було зроблено нашвидкуруч заготовлений дерев’яний зруб, в якому 25 листопада було поховано тіло святителя.
Ця обставина, передбачена Промислом Божим, призвела до швидкого знайдення мощей. У 1752 році проводився ремонт в соборній церкві монастиря, і 21 вересня при полагодженні опущеної підлоги було виявлене нетлінне тіло святителя Димитрія. Місце поховання виявилося сирим, дубова труна і знайдені в ній рукописи зотліли, але тіло святителя, а також омофор, сакос, митра і шовкова вервечка збереглися нетлінними. Після віднайдення святих мощей відбувалася безліч зцілень, про що було повідомлено Синодові, за розпорядженням якого в Ростов прибув Суздальський митрополит Сильвестр і Симоновський архімандрит Гавриїл для засвідчення нетлінності мощей святителя Димитрія та чудесних зцілень, що сталися.
Православна Церква відзначає день пам`яті св. Димитрія Ростовського 10 листопада, знайдення мощей - 4 жовтня (новий стиль).
