У далекій країні одна вбога вдова заробляла на життя, працюючи у заможної таємничої пані, котра жила самотньо у понурій, схованій у лісі віллі. Вдова виконувала свою роботу чесно й добре, тому одного разу пані подарувала їй чарівний перстень. «Обертаючи перстень двічі навколо пальця, -сказала пані, - зможеш перетворитися на будь-кого».Вдова не звернула на це особливої уваги, але, коли був великий голод у країні, згадала про перстень.
Обернувши перстень двічі навколо пальця, перетворилася на чудового сокола з гострими крилами. Вирішила полетіти на пошуки місця на землі, де б можна було прогодувати сина й сусідів. Летіла , скільки стало сил, а відтак повернулася додому сумна. Голод охопив ціле царство. Не обминув нікого.
Проте жінка не впала у відчай. Знову, обернувши перстень двічі, перетворилася на велику духмяну паляницю.Коли її син повернувся додому і побачив величезну паляницю, почав її з апетитом їсти. Це був лише хліб, але чудово вгамовував голод. Раптом побачив сусіда. Почував до нього неприязнь, бо часто не могли порозумітися. Спочатку вирішив не звертати на нього увагу, але за велінням серця запросив його і почастував куснем чудового хліба. Довідалося ціле село, і позбігалися люди: дорослі й малі, молоді й старі, убогі й заможні, хворі й здорові, зневірені й перелякані.
Цього хліба наче не меншало. Не лише вгамовував голод, а й наповнював душевним спокоєм, злагодою, добротою, а також здоров'ям. Вороги мирилися між собою, а байдужі щиро усміхалися. Уночі остання крихта хліба перетворилась на шляхетну вдову. Наступного ранку жінка знову стала великою духмяною паляницею, яка живила тіло й душу мешканців села.Так було аж до нового врожаю. Того дня влаштували велике святкування, і, звичайно ж, була там вдова. Всі, хто підходив до неї, відчували аромат свіжого хліба, щойно вийнятого з печі.
«І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це Моє тіло" .(Мр. 14, 22).
БРУНО ФЕРРЕРО
