На землі після створення світу Бог освятив для богослужінь сьомий день (Див.: Бут. 2, 3). Потім законом, даним Мойсеєві на Синаї, це служіння поширив на всі дні, повелівши щоденно освячувати ранок і вечір принесенням жертви Богу (Див.: Чис. 28).
Ісус Христос, прийшовши на землю виконувати волю Отця Небесного, і св. апостоли, обрані ученики Господа, своїм прикладом і вченням показали віруючим високу важливість і необхідність встановлення і збереження днів для спільного (громадського) богослужіння.
З часів апостольських православна Церква зі щоденним богослужінням з'єднала різні священні спомини на славу Божу, від чого виникли різні дні богослужіння впродовж року.
Кожного дня у році св. Церква, поза тижневим циклом, відзначає пам'ять одного чи кількох святих угодників Божих. Певні дні року присвячуються або споминам про важливі події з життя Господа нашого Ісуса Христа, Божої Матері, з історії Церкви Христової, або на честь різних святих. Крім того, протягом року встановлені одноденні чи багатоденні пости і кілька днів призначено для поминання спочилих. Відповідно до цих днів складені особливі піснеспіви і молитви й установлені обряди, які додаються до молитов і піснеспівів тижня. Особливо великі зміни в богослужінні бувають у дні великих свят і постів.
Дні загального поминання спочилих такі: субота перед масницею, суботи другого, третього і четвертого тижнів Великого посту, субота перед святом Св. Тройці і вівторок Фоминого тижня.
Крім того, у православній Церкві встановлено поминання православних воїнів на полі битви полеглих: у суботу перед днем св. Дмитра Солунського (26 жовтня ст. ст.) і в день Усікновення глави св. Іоана Предтечі (29 серпня ст. ст.).
Ісус Христос, прийшовши на землю виконувати волю Отця Небесного, і св. апостоли, обрані ученики Господа, своїм прикладом і вченням показали віруючим високу важливість і необхідність встановлення і збереження днів для спільного (громадського) богослужіння.
З часів апостольських православна Церква зі щоденним богослужінням з'єднала різні священні спомини на славу Божу, від чого виникли різні дні богослужіння впродовж року.
Кожного дня у році св. Церква, поза тижневим циклом, відзначає пам'ять одного чи кількох святих угодників Божих. Певні дні року присвячуються або споминам про важливі події з життя Господа нашого Ісуса Христа, Божої Матері, з історії Церкви Христової, або на честь різних святих. Крім того, протягом року встановлені одноденні чи багатоденні пости і кілька днів призначено для поминання спочилих. Відповідно до цих днів складені особливі піснеспіви і молитви й установлені обряди, які додаються до молитов і піснеспівів тижня. Особливо великі зміни в богослужінні бувають у дні великих свят і постів.
Дні загального поминання спочилих такі: субота перед масницею, суботи другого, третього і четвертого тижнів Великого посту, субота перед святом Св. Тройці і вівторок Фоминого тижня.
Крім того, у православній Церкві встановлено поминання православних воїнів на полі битви полеглих: у суботу перед днем св. Дмитра Солунського (26 жовтня ст. ст.) і в день Усікновення глави св. Іоана Предтечі (29 серпня ст. ст.).
