У дорозі Яків зупинився в полі,підклав під голову камінь і заснув. І ось він бачить уві сні: стоїть ліствиця (сходи) на землі, а верх її торкається неба. Ангели Божі йдуть по ній – вгору й униз, а вгорі на ліствиці стоїть Сам Господь.
І каже Господь Якову: "Я Господь, Бог Авраама й Ісаака. Не бійся! Землю, на якій ти лежиш, я дам тобі, твоєму потомству. І буде потомство твоє численне, як пісок морський, і в сiмені твоєму благословляться всі народи землі. І ось Я з тобою, й охоронятиму тебе скрізь, куди б ти не йшов, і поверну тебе в цю землю".
Тут під сіменем чи нащадком його, через якого благословляться, тобто ощасливляться всі народи, мається на увазі Спаситель. Ліствиця ж, що з'єднує небо із землею, прообразує Божу Матір, через Яку Син Божий, народившись від Неї, зійшов на землю для спасіння людей. Божа Матір – немов ті сходинки, що сполучили небо із землею.
Видіння Яковом таємничої ліствиці (сходів). Бут. 28, 10–17
Прокинувшись, Яків сказав: "Яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Божий, це врата небесні". Камінь, на якому він спав, зробив пам'ятником і вилив на нього єлей (олію) в жертву Богу. Саме ж місце назвав Вефиль, що означає: дім Божий. Відтак, з надією на поміч Божу, він спокійно продовжував іти в Месопотамію.
Яків прийшов у Харан до Лавана, брата своєї матері, розказав йому про все і залишився жити й працювати у Лавана.
Лаван запитав Якова, яку той братиме платню за свою роботу. Яків погодився працювати у Лавана сім років за його доньку, Рахіль, щоб згодом одружитися з нею, бо полюбив її.
Та Лаван хитрощами віддав Якову за дружину не Рахіль, а старшу свою дочку Лію, виправдовуючись тим, що згідно з місцевим звичаєм спочатку віддають заміж старшу дочку.
Тоді обманутий Яків погодився працювати ще сім років за Рахіль.
Через двадцять років Яків щасливо повернувся до свого батька в землю Ханаанську з численною родиною та майном. Ісав же, який давно не бачив брата свого, радісно зустрів Якова ще на шляху.
Господь, таємно випробувавши Яковову силу, дав йому нове ім'я Ізраїль, що означає "богоборець". І став Яків родоначальником народу ізраїльського чи, що одне і те саме, Єврейського.
(Див.: Бут. 28, 10–22; 29; 30; 31; 32; 33; 34; 35).
І каже Господь Якову: "Я Господь, Бог Авраама й Ісаака. Не бійся! Землю, на якій ти лежиш, я дам тобі, твоєму потомству. І буде потомство твоє численне, як пісок морський, і в сiмені твоєму благословляться всі народи землі. І ось Я з тобою, й охоронятиму тебе скрізь, куди б ти не йшов, і поверну тебе в цю землю".
Тут під сіменем чи нащадком його, через якого благословляться, тобто ощасливляться всі народи, мається на увазі Спаситель. Ліствиця ж, що з'єднує небо із землею, прообразує Божу Матір, через Яку Син Божий, народившись від Неї, зійшов на землю для спасіння людей. Божа Матір – немов ті сходинки, що сполучили небо із землею.
Видіння Яковом таємничої ліствиці (сходів). Бут. 28, 10–17Прокинувшись, Яків сказав: "Яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Божий, це врата небесні". Камінь, на якому він спав, зробив пам'ятником і вилив на нього єлей (олію) в жертву Богу. Саме ж місце назвав Вефиль, що означає: дім Божий. Відтак, з надією на поміч Божу, він спокійно продовжував іти в Месопотамію.
Яків прийшов у Харан до Лавана, брата своєї матері, розказав йому про все і залишився жити й працювати у Лавана.
Лаван запитав Якова, яку той братиме платню за свою роботу. Яків погодився працювати у Лавана сім років за його доньку, Рахіль, щоб згодом одружитися з нею, бо полюбив її.
Та Лаван хитрощами віддав Якову за дружину не Рахіль, а старшу свою дочку Лію, виправдовуючись тим, що згідно з місцевим звичаєм спочатку віддають заміж старшу дочку.
Тоді обманутий Яків погодився працювати ще сім років за Рахіль.
Через двадцять років Яків щасливо повернувся до свого батька в землю Ханаанську з численною родиною та майном. Ісав же, який давно не бачив брата свого, радісно зустрів Якова ще на шляху.
Господь, таємно випробувавши Яковову силу, дав йому нове ім'я Ізраїль, що означає "богоборець". І став Яків родоначальником народу ізраїльського чи, що одне і те саме, Єврейського.
(Див.: Бут. 28, 10–22; 29; 30; 31; 32; 33; 34; 35).
