Різдво - це найважливіше з дванадесятих свят, тому що з цього свята починається весь сенс віри в Христа і являє собою саме початок християнства на Землі, тому що Бог стає людиною, сповнюється пророцтво про Месію. Христос приходить у світ не просто як посланник від Бога, а як Бог, що став людиною. Власне кажучи, сутність християнства в тому , що «Бог став людиною для того, щоб людина стала Богом », як сказав Афанасій Великий.Сьогодні свято Різдва Христового має те ж велике значення, що і тисячоліття тому. Народження на Землі Сина Божого - це сенс, який ніколи не зможе змінитися. Це свято, яке одного разу почалося із пришестям у світ Спасителя, коли Ісус Христос народився немовлям у місті Вифлеємі, так і триває донині. І щороку воно відбувається не раз в році - 25 грудня за григоріанським календарем або 7 січня за юліанським, а весь час, кожен день. Свято в його глибокому, церковному значенні - це не один день, який ми відсвяткували і перейшли до іншого, це подія, яка завжди з нами.
Різдво - це якраз таке свято, бо ми весь час про нього говоримо в теперішньому часі, підкреслюючи його буттєвість, його вічність. Ми говоримо не «Христос народився! Славімо його!» , А «Христос народжується! Славімо його!». Діва «днесь», тобто Діва нині, сьогодні, Ісуса народжує, і сьогодні волхви приходять до нього, і сьогодні пастухи славословлять. Це свято, яке завжди осяює життя християнина. Його неможливо забути, його неможливо відсвяткувати заздалегідь. Воно завжди висвітлює наше життя в Бозі.
Деякі намагаються порівнювати Різдво та Великдень, роздумувати про «ієрархії» між цими великими святами. Це питання просто не може ставитися таким чином. Якби Христос не народився, він би не воскрес. Якби Христос не воскрес, сенсу немає для Його народження. Це одне і те ж свято в якомусь сенсі, тому що символіка Різдва повторюється у святі Воскресіння Христового. Звичайно ж, Пасху Христову ми називаємо святом свят і торжеством з торжеств, вона навіть не входить до числа дванадесятих, а стоїть над усіма святами, тому що в ній осмислюється все Євангеліє.
Воскресіння Христове - це виконання всіх обітниць, виконання всього сенсу Євангелія. З іншого боку, коли ми говоримо про Різдво Христове, ми часто сприймаємо слово «свято». Знаєте, це слово в нашому понятті, такому вже приземленому, - це якась веселенька подія. Це щось таке: смійся, стріляй з петард, відкривай шампанське. Свята християнські, радості християнські часто пов'язані зі дуже скорботними і трагічними переживаннями. Свято Різдва Христового супроводжується в сучасному світі ялинкою, подарунками, святковими програмами, знижками в магазинах. А церква зауважує найглибшу трагедію, тому що вся різдвяна служба, всі символи Різдва сповнені іншого сенсу.
Печера, у якій народжується Христос, стає тією самою печерою, в якій потім Йосип хоронить Спасителя після зняття з хреста. Пелени, в які Матір Божа обертає немовля Ісуса, стають тими пеленами, в які Йосип Аримафейський з Никодимом як в плащаницю загортають розіп'яте тіло Христове. Дарунки, які приносять волхви, стають тим миром, яким помазують тіло Ісуса при похованні. Всі ці образи пов'язані між собою. Різдво і Воскресіння Христове пов'язані символічно навіть в службах. Великодня служба теж згадує про події Різдва, коли в пасхальному каноні звучить у співі : «Йдемо поспішімо, як волхви, і поклонімося, і принесемо миро як дари, не в пеленах, але в плащаниці повитому, і плачмо, і виголошуймо: "О, Влaдико, встaнь, подaючи грішним воскресіння".
Шлях до Різдва, як і до Воскресіння, лежить через піст, через готовність, бдіння, через якийсь особливий стан душі, без якого неможливо наблизитися до таких найбільших подій, як Різдво чи Великдень. Людина повинна вміти себе приготувати. Вона весь час обдаровується Богом, нескінченно. Бог має таку природу, що він весь час Себе роздає. Віддача себе - це найбільша радість, яку Господь може дарувати людині. Адже для нас радість, коли ми отримуємо подарунки. Для нас велика радість, коли ми щось собі присвоюємо. Для нас велика радість, коли ми щось маємо для себе: «О! Як добре! Мені додали зарплату, мені дали премію, мені подарували довгоочікуваний подарунок. Тепер у мене є те, що я хотів». Це радує і гріє. Людина звикла радіти, коли вона щось набуває. Радість Божественна, радість у Христі - це та радість, коли йде якраз роздача подарунків, а не отримання. Всякий піст, і піст Різдвяний, вчить людину радості віддавати, коли вона уміє відмовитися від свого заради ближнього.
Святкування Різдва має свої особливі етапи. Кілька тижнів у храмах звучать особливі різдвяні піснеспіви, які нагадують нам про те, що волхви вже рушили в дорогу, що зірка вже десь на небосхилі засвітилася і миготить, і своїм далеким захопливим світлом пробуджує вірні серця до пізнання Бога. Тому що насправді образ волхвів - це образ руху всякого людського серця до пізнання Бога. Людина, на жаль, в нашому світі розлюбила пізнання, тому що нам все дуже легко дається. Ми живемо у світі енциклопедій, вікіпедій, готових відповідей на всілякі питання. Досить в пошуку набрати якесь ключове слово - і у нас з'являється величезна кількість всякої інформації.
А пізнання Бога складається іншим способом, пізнання Бога - це важкий шлях, часто у невідомість. Це шлях , який не дає людині якихось особливих гарантій того, що вона отримає велику нагороду. Від цього шляху люди часто відмовляються. Волхви показують нам такий шлях, коли у людини раптом десь в серці запалилася спрага дізнатися, а хто той Бог. Хто Він по імені? Як Він з тобою пов'язаний? Яким чином має твоє життя змінитися, якщо ти зустрінеш Його? Якщо людина задає ці питання у своєму житті, вона просто стає людиною. Якщо людина від цих питань відмовляється, то в кращому випадку вона своє людське рано чи пізно втратить.
У цей день, в Різдво, читається послання апостола Павла. І там звучать слова про те, що Бог послав у наші серця Духа Святого, що викликує: «Авва, Отче!» Він вчить людину бачити в Бозі не силу, що не могутність, не чарівний ящик виконання бажань, не можливість отримувати енергію. Дух Божий пробуджує в людині спрагу дізнаватися Бога як свого Отця, і прагнення в цьому пізнанні Богу усиновитися. Це свято насправді кожному з нас дає можливість народитися разом з Христом. Раз Сущий називає нас своїм сином, і дає нам цей Дух, дає нам право називати Його по Імені, значить, у кожного з нас є можливість народитися в Бозі, народитися подібно до Христа. Духовно переродитися. Ми повинні знати про це завдання, яке визначає нам Господь, про цю милість і про цей урок. Про той дар, який дуже важкий і дуже радісний: кожному з нас дано народитися в цьому світі з Христом разом і бути християнином.
Протоієрей Олекцій Уминський
Перекладено з matrony.ru
