У творіннях Святих Отців багато розповідається про аборти.
Старець Паїсій Святогорець писав: «Батьки мають усвідомити, що життя людини починається з моменту її зачаття… Одного разу вночі за зволенням Божим мені довелося пережити страшне видіння. Після цього я зрозумів, що таке аборти! Була ніч на вівторок Світлої Седмиці. Як завжди, я запалив дві свічки… за тих, що страждають душевно і тілесно — і за живих, і за померлих. І ось о дванадцятій ночі, промовляючи Ісусову молитву, я побачив велике поле, огороджене муром. Поле було засіяне пшеницею, паростки ледве сходили. Стоячи за муром, я запалював свічки за померлих і ставив їх на кам’яну загорожу. Ліворуч від мене була безводна, безплідна пустеля — самі скелі й кам’янисті провалля. Ця місцина безперервно трусилася від стугону, в якому зливалися тисячі жахливих криків, що роздирали серце… Страждаючи від цих криків і не розуміючи, що відбувається, я почув голос, що казав мені: „Поле, засіяне пшеницею, яка не заврунилася, — це усипальниця душ померлих, котрі воскреснуть. У місці, що здригається й труситься від жахливих криків, перебувають душі дітей, убитих абортами». Переживши таке, я вже не міг заспокоїтися від великого болю, що відчував за душі цих дітей. І лягти спати теж не міг, незважаючи на те, що був дуже стомлений… Аборт — це страшний гріх. Аборт — це убивство, і не лише вбивство, а вбивство дуже тяжке, тому що вбивають нехрещених дітей».

У Біблії конкретно не згадується про аборти. Але, незважаючи на це, у ній міститься багато відомостей, які роблять зрозумілою Божу позицію стосовно абортів. У Єремії 1:5 говориться, що Господь знає нас ще до моменту нашого формування у материнському лоні: «Ще поки тебе формував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!» Псалом 138:13-16 розповідає про Божу участь у нашому з’явленні і формуванні ще у лоні: «Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...»

Впродовж історії людства аборт був «каменем спотикання» медичної етики, філософії, юриспруденції та теології, хоча пошуками методів абортації займались ще лікарі стародавнього світу. Гіппократ (бл. 460 - бл. 377 до Р.Х.) писав про аборти: «Я не дам нікому смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму; точно так само не дам ніякій жінці абортивного песарію». Згадки про аборт зустрічаються в древніх рукописах Стародавнього Китаю понад 4600 років тому. Також є свідчення того, що стародавні жителі Австралії розривали навколоплідний міхур з ціллю смерті плоду через викидень. Жінки Східної Африки робили аборт за допомогою спеціальних дерев’яних паличок.

Для початку постараємося коротко висвітлити аборт з медичної точки зору.

Сьогодні на Україні народилось 803 дитини, померло 1889 людей, з них 685 були вбиті абортами. З 1990 по 2015 р. населення України скоротилось на 9 мільйонів (з 52 млн до 43 млн).

За роки незалежності на Україні зроблено 30.000.000 абортів. І це лише офіційна статистика! Щоденно українки гинуть від різноманітних наслідків аборту, страждають від хвороб та безпліддя, руйнуються сім'ї.

Кошти на виконання абортів стягуються у вигляді податків з наших кишень! Ми самі оплачуємо видатки на вбивства ненароджених дітей, замість того, щоб ці гроші піднімали країну!

Сьогодні у всіх нас, як православних віруючих і громадян України, є реальна можливість виступити проти цієї пошесті!

Жінки мають зрозуміти, що діти не їхня власність. Вони не мають права поводитись з ними, як захочуть. Адже життя немовляті в утробі матері дає Бог. І жінки - це той засіб або знаряддя, через яке Бог саме для Себе творить людину. Творить її, щоб вона прожила земне життя згідно Його задуму про порятунок людини. Кінцева мета цього задуму - долучити кожну людину до повноти блаженства у вічності. Адже Бог - це істинний Батько людини, Отець Небесний, Який ніколи не залишить Своїх чад в біді, ніколи не зрадить. «Навіть якщо і мати тебе залишить, Я не залишу тебе», - говорить Бог. І ось люди, не боячись відплати, піднімають руку на чад Божих.

Але не даремні муки і страждання немовлят. Вони мученики за Христа - Творця свого. «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше вас зненавидів», - говорить Господь Ісус Христос. У звичайному житті діти мимоволі спонукають дорослих до самопожертви (турбота і виховання дітей), як є у заповіді Христовій. Але світ не хоче цю заповідь виконувати, він хоче жити в своє задоволення. І тому світ ненавидить і вбиває дітей, що заважають йому в досягненні цієї мети. Христа розіп'яли за те, що Він викривав помилковий спосіб життя людей і заважав жити по-старому. Так і жінки розпинають своїх немовлят, щоб жити, не змінюючи свого звичного укладу життя, віддаючи перевагу егоїзму.

Сучасна наука повністю згідна з Церквою. Від імені всіх чесних вчених відомий французький професор, фахівець в галузі клітинної генетики Паризького університету Ієронім Лежен каже: «Як всі вчені, які неупереджено спостерігають біологічні явища, я вважаю, що людська істота починає своє життя з моменту запліднення. А це означає, що навмисне знищення зародка будь-якого віку рівнозначне вбивству... Початок життя людської істоти відноситься до моменту зачаття. З цього моменту ця істота є унікальною». До речі, в Японії багато людей в паспортах замість дати свого народження ставлять час свого зачаття. А в Православної Церкві є два свята, присвячені Зачаттю Пресвятої Богородиці (22 грудня) і святого Іоана Предтечі (6 жовтня).

Багато людей журяться, що росли вони в сім'ї одні. І як їм завжди хотілося мати поруч близького друга - брата чи сестру! Але що поробиш - їх убили батьки. Адже над багатьма з нас висів дамоклів меч - ніж гінеколога. Але нам пощастило, і не пощастило нашим братам і сестрам, з якими нам так хотілося розділити радість дару життя. Які б вони були? Нам не дали їх впізнати. Адже немає людей однакових, кожна людина унікальна і неповторна. А можливо вони були б кращі за нас і, народившись, змінили б людське суспільство, покращили б його морально. І не було б зараз такого хаосу на планеті. Але, напевне, кращих якраз і вбивають, а народжуються майбутні дітовбивці.

Найгірше, що люди до цього звикли. Звикли до вбивства тих, кого ми називаємо «квітами життя», чий захист лицемірно проголошуємо 1 червня. Знаючи про те, що кожен день певна кількість малюків не побачили білий світ, ми продовжуємо, ніби нічого не сталося, радіти життю, смачно їсти і пити, шукати задоволень і бажати собі щастя. А ці жінки, що позбавились від своїх дітей, як від тяжкого тягаря, як вони можуть після такого злодіяння спокійно спати, продовжувати жити звичайним життям, посміхатися, чомусь радіти?! Чи не життям насолоджуватися вони повинні, а до кінця днів своїх каятися і плакати, днювати і ночувати в храмі, змінити повсякденний одяг на траур. Але цього ми не побачимо. Тому що немовлятам не дали народитися якраз через те, щоб вони не заважали безтурботно веселитися і досхочу «гуляти».

А скільки відомо випадків, коли діти вмирають раніше батьків і часто зовсім небагато проживши на землі. Вбиваючи в утробі дітей, батьки-вбивці позбавляються і тих дітей, яким вони дали життя. Дійсно, чим вбиті діти гірше тих що народилися? А це не покарання, коли, убивши дитя і залишившись на все життя бездітною, жінка позбавляється допомоги і турботи в старості? Їй нема кому навіть подати склянку води! Всі праці та заощадження дістаються племінникам, а не рідним дітям. Розбиті родини, покалічені долі, непокірні діти - все це наслідки абортів.
Звичайне виправдання жінок-убивць в тому, що вони не хочуть плодити злидні. Дуже дивний вибір! Краще бути вбивцею рідного дитяти, чим поділитися з ним життям, пожертвувавши своїм комфортом? Чомусь цим жінкам не приходить в голову вбивати волоцюх та безхатченків, яких так багато у наш час. Напевно, їм більше шкода їх, ніж своїх ненароджених дітей.